Березневе протистояння між двома правоохоронними органами сколихнуло не лише урядові кабінети, але й звичайних киян. Люди в столиці, які щодня поспішають на роботу Хрещатиком чи зустрічаються з друзями на Подолі, раптом опинилися серед обговорень конфлікту, що розгорівся між Службою безпеки України та Національним антикорупційним бюро.
“Це виглядає як серіал про боротьбу за владу, тільки з реальними наслідками для нас усіх”, – ділиться зі мною Андрій, 45-річний юрист, коли ми зустрічаємося в затишній кав’ярні на Золотоворітській.
Почалося все з гучних обшуків у приміщеннях НАБУ. СБУ заявила про викриття можливої “агентурної мережі”, яка нібито працювала на шкоду державним інтересам. У відповідь директор НАБУ Семен Кривонос назвав дії СБУ “спробою тиску на незалежний антикорупційний орган”.
Що відбувається за лаштунками
“Це більше, ніж просто міжвідомча конкуренція”, – пояснює Олександра Матвійчук, експертка з питань правоохоронної реформи, коли ми розмовляємо в її офісі з видом на Печерськ. “Йдеться про фундаментальний конфлікт повноважень та політичний вплив”.
За її словами, протистояння має глибше коріння – в системі розподілу влади та контролю над антикорупційними процесами. НАБУ, створене після Революції Гідності як незалежний орган, часто натрапляє на опір з боку більш традиційних силових структур.
Мар’яна, продавчиня з Оболоні, розмірковує: “Ми живемо в часи війни, а вони займаються перетягуванням канату. Я чесно сплачую податки і хочу бачити, що всі державні органи працюють разом, а не проти одне одного”.
Як конфлікт впливає на киян
Прогулюючись Маріїнським парком, я зустріла Володимира Петровича, пенсіонера, який щодня читає новини на лавочці. “Знаєте, я пережив стільки різних скандалів у нашій владі, що вже не дивуюся. Але зараз, коли на передовій гинуть наші хлопці, такі чвари особливо болючі”, – зітхає він.
Дійсно, для багатьох киян цей конфлікт має не лише інституційне, а й емоційне значення. За даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, понад 67% мешканців столиці вважають, що протистояння між правоохоронними органами підриває довіру до державних інституцій.
“Коли я бачу такі новини, виникає відчуття, що праву руку борються з лівою, замість того, щоб працювати разом”, – ділиться Наталія, вчителька київської гімназії №117.
Міжнародна реакція та її вплив на столицю
Кав’ярня “Купідон” на Пушкінській наповнена обговореннями – дипломати та журналісти-міжнародники жваво коментують реакцію західних партнерів України на конфлікт.
“Європейські інституції висловили стурбованість, а це може вплинути на міжнародну підтримку, яку ми отримуємо”, – розповідає мені Євген, аналітик з питань міжнародної політики. “Для Києва це означає не просто репутаційні втрати, а й потенційно менше інвестицій та програм розвитку”.
Представництво ЄС в Україні опублікувало заяву, де висловило занепокоєння ситуацією та наголосило на важливості незалежності антикорупційних органів. Для столиці, яка активно розвиває міжнародні зв’язки та прагне стати європейським центром інновацій, такі сигнали мають вагоме значення.
Голос громадянського суспільства
Неподалік від Майдану Незалежності громадські активісти зібрали прес-конференцію щодо ситуації. Ірина Коваль, засновниця руху “Прозорий Київ“, переконана: “Громадянське суспільство має виступати арбітром у цьому конфлікті. Ми маємо вимагати прозорості від обох сторін”.
За її словами, кияни не повинні бути пасивними спостерігачами інституційних конфліктів. “Наші активісти організовують громадський моніторинг ситуації. Ми документуємо кожен крок цього протистояння, щоб потім вимагати відповідальності”, – пояснює вона.
Що далі?
Прогулюючись вечірнім Хрещатиком, я запитую перехожих про їхні очікування.
“Хочеться вірити, що розум переможе, і вони знайдуть спільну мову”, – говорить Марина, студентка КНУ імені Тараса Шевченка. “Але боюся, що це тільки початок більшої боротьби”.
Експерти прогнозують, що протистояння може тривати, особливо з огляду на наближення важливих політичних подій. Для Києва, міста, яке прагне стабільності та розвитку, такі конфлікти створюють атмосферу невизначеності.
“Найважливіше, щоб усі сторони пам’ятали: їхнє завдання – захищати інтереси громадян, а не власні амбіції”, – підсумовує Віктор Шлінчак, політичний аналітик, коли ми зустрічаємося в Будинку письменників.
Цей конфлікт – не просто віддалена історія з новин. Він відображається на довірі киян до державних інституцій, на міжнародному іміджі нашого міста та на щоденному відчутті безпеки. І саме від нас, мешканців столиці, залежить, чи зможемо ми вимагати від владних структур конструктивного діалогу та єдності у складні для країни часи.
