Порятунок підлітків з окупації: врятували після катувань на захоплених територіях
Вони просто хотіли повернутися додому. Історія Сашка та Марини з Херсонщини вразила мене до глибини душі, коли ми зустрілися минулого тижня в реабілітаційному центрі на Оболоні. Їм лише 16 та 17 років, але в їхніх очах – біль, який не мала б відчувати жодна дитина.
«Ми просто хотіли побачити маму», – тихо розповідає Сашко, розглядаючи свої долоні. Підліток із села поблизу Нової Каховки разом із сестрою потрапив у полон російських окупантів у квітні цього року. Вони намагалися перетнути лінію фронту після того, як залишилися самі – батько загинув ще на початку вторгнення, а мати евакуювалася до Києва торік.
Волонтерка Людмила Денисенко, яка координувала операцію з порятунку дітей, показує мені фотографії. На них діти виснажені, з синцями. «Коли ми їх забрали, вони були як тіні. Сашко втратив майже 12 кілограмів», – каже вона.
Масштаби евакуації
За останні півроку українським волонтерам та правозахисникам вдалося вивезти з окупованих територій понад 150 підлітків. Більшість із них – діти, які залишилися без опіки дорослих або ті, хто намагався самостійно дістатися до родичів на підконтрольній Україні території.
Психологиня Олена Вербицька, яка працює з підлітками в центрі «Нове життя» на Подолі, пояснює: «Травми, які вони пережили, дуже глибокі. Це не лише фізичне насильство, але й психологічний терор. Дітей залякували, змушували зректися української ідентичності».
На моїх очах Марина вперше за тиждень усміхнулася, коли отримала новий телефон від волонтерів. «Тепер я зможу нормально говорити з мамою щодня», – каже дівчина, обережно тримаючи пристрій у руках.
Ситуація на окупованих територіях
За даними Міністерства реінтеграції, на тимчасово окупованих територіях залишаються тисячі дітей. Точну цифру встановити неможливо, але правозахисники оцінюють їх кількість у понад 20 тисяч.
Координатор організації «Повернення» Андрій Коваленко розповів мені про складнощі евакуаційних операцій: «Кожна така місія – це місяці підготовки. Потрібно знайти дитину, встановити контакт, розробити безпечний маршрут і головне – вивезти без документів через окупаційні блокпости».
Міжнародна підтримка
Вчора в Києві відбулася зустріч представників волонтерських організацій з міжнародними партнерами. Обговорювали створення спеціального фонду для фінансування евакуаційних місій. За словами учасників, на порятунок однієї дитини необхідно в середньому 2-3 тисячі євро.
Сашко і Марина зараз проходять реабілітацію і готуються до зустрічі з мамою, яка приїде до них наступного тижня. «Ми вже підготували сюрприз», – ділиться Марина і показує власноруч сплетений браслет дружби.
Коли я прощаюся з дітьми, мене не полишає думка про тисячі інших підлітків, які все ще чекають на порятунок. Волонтери працюють цілодобово, щоб повернути їх додому. Кожна така історія – це і трагедія, і перемога водночас.
Співпраця з ЮНІСЕФ
Пізніше того ж дня я зустрічаюся з представницею ЮНІСЕФ Карін Фабрі на Майдані Незалежності. Вона підтверджує: міжнародні організації розглядають можливість розширення програм підтримки для евакуйованих дітей.
«Головне – не лише вивезти їх із пекла, але й забезпечити належний психологічний супровід потім», – наголошує Карін.
З власного досвіду спілкування з цими дітьми можу сказати: попри весь пережитий жах, у їхніх очах є щось, що дає надію. Це не просто сила духу – це справжня українська незламність, яка навіть у наймолодших наших громадян виявляється потужнішою за будь-які окупаційні тортури.
