Повернення євромайданівця з Росії: Коломійця направили в ТЦК
Вранці у дворі свого будинку я зустріла Марину – сусідку, чий чоловік минулого тижня повернувся з російського полону. Вона витирала сльози, розповідаючи про Андрія Коломійця – активіста Євромайдану, який після повернення в Україну отримав повістку до територіального центру комплектування.
“Ми навіть не встигли відсвяткувати його повернення, як прийшла повістка. Після всього, що він пережив у російській в’язниці… Але він каже – піде, бо це його обов’язок”, – ділиться Марина, перебираючи в руках ключі від квартири.
Історія ув’язнення
Історія Андрія Коломійця – одна з тих, що нагадує про справжню ціну свободи. Цей 37-річний киянин був затриманий у Кабардино-Балкарії ще в 2015 році. Російська влада звинуватила його в участі в “екстремістській організації” та нібито нападі на беркутівців під час подій на Майдані.
“Ми майже втратили надію побачити його знову”, – розповідає Юрій, товариш Андрія, якого я зустріла біля входу до метро “Либідська”. – “Дев’ять років у російській в’язниці – це пекло, яке неможливо уявити. Він розповідав, що його катували, змушували зізнаватися у злочинах, яких він не скоював”.
Минулого тижня Андрій Коломієць нарешті повернувся в Україну в рамках обміну полоненими. Разом з іншими українськими політв’язнями він отримав довгоочікувану свободу. Але повернення виявилося не зовсім таким, як він сподівався.
Повістка до ТЦК
Зі слів представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, всі звільнені громадяни України військовозобов’язаного віку, які не перебувають на військовому обліку, мають прибути до ТЦК для постановки на військовий облік.
“Це стандартна процедура для всіх громадян відповідного віку, незалежно від обставин. Закон однаковий для всіх”, – пояснив мені представник штабу, який побажав залишитися анонімним.
Біля ТЦК на Солом’янці я спостерігала довгу чергу чоловіків. Деякі нервово перевіряли документи, інші тихо розмовляли, обговорюючи останні новини.
Реакція суспільства
“Я розумію необхідність захищати країну, але чи справедливо відправляти людину, яка щойно вийшла з російської тюрми, одразу на фронт?” – запитує Олександр, киянин, який стоїть у черзі до ТЦК. – “Ці люди вже постраждали за Україну. Можливо, їм потрібен час для реабілітації?”
Активісти правозахисних організацій також висловлюють занепокоєння. “Повернення з російського полону – це серйозна психологічна травма. Людям потрібна реабілітація, психологічна допомога. Відправляти їх одразу на фронт – рішення, яке потребує перегляду”, – коментує Оксана Матвійчук, представниця однієї з київських правозахисних організацій.
Та незважаючи на всі труднощі, сам Андрій, за словами близьких, налаштований рішуче. “Він каже, що прийшов час захищати Україну не словами, а ділом”, – розповідає його дружина Марина.
Погляд громадськості
На Подолі, в невеликому кафе “Старе місто”, я зустріла колишнього активіста Майдану Віталія, який особисто знає Андрія. “Коломієць – справжній патріот. Він не зламався в російській в’язниці, не пішов на співпрацю з ворогом. Такі люди – це золотий фонд нашої нації”, – говорить Віталій, помішуючи каву.
Тим часом в Міністерстві оборони повідомили, що кожен випадок повернених з полону розглядається індивідуально, і що стан здоров’я є ключовим фактором при визначенні придатності до військової служби.
Історія Андрія Коломійця – це історія незламного духу і відданості Україні. І вона продовжується, тепер уже в новому, але не менш складному контексті. А ми, кияни, продовжуємо спостерігати за тим, як наші співгромадяни, пройшовши крізь неймовірні випробування, знаходять у собі сили жити далі і боротися за майбутнє України.
