Вранішня прогулянка вулицями столиці наштовхнула мене на роздуми. Дитячі майданчики, які ще кілька років тому гуділи від дитячого сміху, сьогодні напівпорожні. Школи, що колись не вміщали всіх охочих, тепер зменшують набір. Це не просто суб’єктивне враження журналістки — статистика невблаганно підтверджує: Київ переживає серйозну демографічну кризу.
За даними Головного управління статистики у м. Києві, народжуваність в столиці за останні п’ять років знизилася майже на 30%. Якщо у 2018 році в Києві народилося понад 36 тисяч малюків, то минулого року — лише близько 25 тисяч. Ця тенденція прогресує, особливо посилилась під час повномасштабної війни.
“Наш пологовий будинок ще три роки тому працював на повну потужність. Зараз ми бачимо суттєве зменшення кількості породіль,” — розповідає Марина Ковальчук, акушер-гінеколог з 15-річним стажем одного з київських пологових будинків. — “Молоді сім’ї відкладають народження дітей через нестабільність та невпевненість у завтрашньому дні.”
Економічні фактори та причини кризи
Проблема має комплексний характер. Розмовляючи з молодими киянами на Контрактовій площі, я почула багато схожих історій.
“Ми з чоловіком хочемо дитину, але спочатку треба забезпечити житло та фінансову стабільність,” — ділиться 32-річна Олена Мельник, менеджерка з продажів. — “Оренда двокімнатної квартири на Оболоні коштує 15-17 тисяч гривень на місяць, додайте сюди комунальні послуги, які постійно зростають. А що залишається на виховання дитини?”
Економічні чинники дійсно мають вагомий вплив. За даними Київського міського центру зайнятості, рівень безробіття серед молоді віком 25-35 років зріс на 7% порівняно з довоєнним періодом. При цьому саме ця вікова категорія становить основну групу потенційних батьків.
“Молоді сім’ї опинилися між молотом і ковадлом,” — пояснює Віктор Савченко, соціолог і демограф Інституту демографії та соціальних досліджень. — “З одного боку — бажання створити сім’ю, з іншого — відсутність економічної спроможності забезпечити дитині гідне майбутнє.”
Вплив на інфраструктуру міста
Зниження народжуваності вже відчутно позначається на міській інфраструктурі. Проходячи Солом’янським районом, я побачила оголошення про набір у дитячий садок “Барвінок” — щось нечуване для Києва ще кілька років тому, коли батьки записували дітей у садочки ледь не з пологового будинку.
“Цього року ми маємо вільні місця у всіх вікових групах,” — розповідає Людмила Петрівна, завідувачка садочка. — “П’ять років тому у нас була черга на два роки вперед. Зараз деякі групи навіть не заповнені повністю.”
За інформацією Департаменту освіти і науки КМДА, кількість першокласників у київських школах зменшилася на 12% порівняно з 2020 роком. Деякі навчальні заклади вже розглядають можливість скорочення кількості класів.
Спроби міської влади вплинути на ситуацію
Київська міська влада намагається реагувати на демографічну кризу. З 2021 року в столиці діє програма “Турбота. Назустріч киянам”, у рамках якої сім’ї з новонародженими отримують одноразову допомогу у розмірі 5 тисяч гривень та “пакунок малюка”.
“Ми розуміємо, що цих заходів недостатньо,” — зізнається Марина Хонда, заступниця голови КМДА з гуманітарних питань. — “Зараз розробляємо комплексну програму підтримки молодих сімей, яка включатиме пільгові кредити на житло та додаткові виплати на дітей.”
Однак експерти сумніваються, що місцеві ініціативи можуть кардинально змінити ситуацію.
“Демографічна криза — це загальнодержавна проблема, яка потребує системного підходу,” — наголошує Олександр Гладун, демограф Інституту демографії. — “Потрібно створювати економічні умови, за яких народження дитини не ставало б фінансовим тягарем для сім’ї.”
Довгострокові наслідки для Києва
Прогулюючись вечірнім Хрещатиком, я помічаю, як змінюється обличчя міста. Все більше закладів орієнтуються на дорослу аудиторію, а дитячих центрів розвитку і сімейних кафе стає менше.
“За нашими прогнозами, якщо тенденція збережеться, через 10-15 років Київ зіткнеться з проблемою старіння населення та нестачею робочої сили,” — попереджає Віктор Савченко. — “Це вплине на економіку міста, соціальну сферу та навіть на міське планування.”
Вже сьогодні демографи говорять про необхідність перепрофілювання частини дитячих садків та початкових шкіл у заклади для людей похилого віку. За їхніми оцінками, до 2030 року кількість киян пенсійного віку зросте на 15-20%.
Олександра Ткаченко, молода мама з Позняків, ділиться своїми спостереженнями: “Коли я гуляю з донькою в парку, часто бачу більше літніх людей, ніж дітей. Це сумно, бо місто без дитячого сміху втрачає свою душу.”
Демографічна криза в Києві — це не просто цифри в статистичних звітах. Це зміна соціальної тканини міста, його характеру та енергетики. І хоча економічні та політичні фактори відіграють вирішальну роль, все ж таки майбутнє столиці залежить від кожного з нас — від нашої готовності створювати сім’ї, народжувати дітей і вірити в краще майбутнє, навіть у найскладніші часи.
Спостерігаючи за цими змінами щодня, я вірю, що Київ знайде свій шлях із демографічної кризи. Бо, як каже моя сусідка Марія Степанівна, яка прожила в столиці 80 років: “Київ пережив різні часи, але завжди наповнювався новим життям. Так буде і цього разу.”
