Фільм “Нескорені”: стрічка 1945 року, знята у Києві про трагедію Бабиного Яру
Щоразу, коли я проходжу повз меморіал Бабиного Яру, відчуваю особливий трепет. Це місце зберігає пам’ять про одну з найжахливіших трагедій в історії нашого міста. Нещодавно мені пощастило переглянути унікальну кінострічку “Нескорені” – перший художній фільм про трагедію Бабиного Яру, знятий у 1945 році, майже відразу після визволення Києва.
Фільм побачив світ завдяки режисеру Марку Донському на київській кіностудії. Він став першою художньою спробою осмислити трагедію масових розстрілів у Бабиному Яру. Що вражає – зйомки відбувалися в Києві, який ще не оговтався від жахів окупації.
Історія створення фільму
Для мене, як журналістки, яка щодня пише про життя Києва, цей фільм – безцінне свідчення епохи. Стрічка розповідає історію єврейської родини Тараса, лікаря, який разом із дружиною та сином переживає нацистську окупацію Києва.
“Люди йшли колоною, не знаючи, куди їх ведуть. Усі в тривозі, але ніхто не здогадувався, що через годину їх не стане,” – розповідала мені Марія Петренко, історикиня, яка досліджує київський кінематограф. Саме таким був шлях тисяч киян до Бабиного Яру.
Донський знімав кадри на справжніх локаціях міста – на вулицях Хрещатика, який лежав у руїнах після вибухів, і, звісно, в самому Бабиному Яру. “Це було дуже сміливе рішення – знімати майже на місці трагедії, яка сталася лише за кілька років до того,” – зазначає Олексій Гончаренко з Музею історії Києва.
Емоційний вплив стрічки
Кияни, які працювали на знімальному майданчику, часто не могли стримати сліз. Багато хто втратив близьких у Бабиному Яру. Для них це була не просто робота – це був спосіб розповісти світу правду.
Особливу емоційність фільму надає музика композитора Льва Шварца та операторська робота Бориса Монастирського. Завдяки їм глядач відчуває і моторошну тишу напередодні трагедії, і крик душі тих, хто став її жертвами.
“Фільм “Нескорені” – це не просто кінострічка, це документ епохи, спроба художніми засобами зафіксувати те, що словами передати неможливо,” – переконаний Віктор Савченко, київський кінокритик, з яким я спілкувалася минулого тижня на фестивалі архівного кіно.
Доля фільму та сучасність
Доля фільму склалася непросто. Після короткого прокату в 1945 році стрічка опинилася під забороною через політику державного антисемітизму. Кияни змогли знову побачити її лише в період незалежності України.
Вчора я відвідала показ відреставрованої версії “Нескорених” у кінотеатрі “Київ” на Великій Васильківській. Зал був переповнений – прийшли і літні люди, які пам’ятають повоєнний Київ, і молодь, яка відкриває для себе історію рідного міста.
“Цей фільм має бачити кожен киянин. Він допомагає зрозуміти, через що пройшло наше місто,” – поділився враженнями Михайло, студент КНУ імені Тараса Шевченка.
Значення для сучасних киян
Для сучасних киян “Нескорені” – це можливість доторкнутися до історії через кінематограф. Для мене, як для журналістки, яка вже сім років пише про Київ, ця стрічка – невичерпне джерело емоцій та розуміння того, як важливо зберігати пам’ять про минуле.
Працівники Національного центру Олександра Довженка докладають чимало зусиль для реставрації та збереження такого кіноспадку. “Нескорені” – це лише один із фільмів, які розкривають маловідомі сторінки історії нашого міста.
Я часто думаю про те, як важливо не забувати такі сторінки нашої історії. Щоб пам’ятати – варто дивитися, думати, говорити. І фільм “Нескорені”, попри свій поважний вік у майже 80 років, допомагає нам у цьому.
Якщо ви ще не бачили цієї стрічки – обов’язково знайдіть можливість її переглянути. Вона не залишить байдужим нікого, хто любить Київ і хоче глибше розуміти його драматичну і героїчну історію.
