Вечірня Оболонь. П’яти чоловіків сидять за столиком кав’ярні просто неба. Голосно сміються, розмовляють про роботу. Раптом один із них помічає військовий патруль на протилежному боці вулиці. За лічені секунди атмосфера змінюється. Телефони опиняються в руках, чоловіки переглядаються. “ТЦК на Мінській, обходьте”, – пише один у Telegram-канал, де кияни попереджають один одного про перевірки документів.
“Це наша нова реальність, – зізнається Олексій, 31-річний ІТ-спеціаліст. – Щоранку перевіряю чат, прокладаю безпечний маршрут до офісу, ніби в комп’ютерній грі”.
За даними Міністерства оборони України, лише у Києві понад 70 тисяч чоловіків призовного віку уникають отримання повісток. Це статистика офіційна, а реальні цифри можуть бути значно вищими.
Корупційна реальність
“За 5000 доларів можна вирішити питання з військкоматом”, – такі оголошення легко знайти в закритих Telegram-каналах. Хоч я і не можу перевірити правдивість таких пропозицій, мої співрозмовники підтверджують: корупційні схеми існують.
“Мій сусід заплатив 4000 доларів за ‘білий’ військовий квиток через посередника, – розповідає 29-річна Марина з Печерська. – Він відверто про це говорить у нашому дворі. Каже, що дешевше, ніж виїжджати з країни”.
Олександр, колишній працівник одного з київських ТЦК (Територіальних центрів комплектування), який побажав залишитися анонімним, підтверджує існування схем:
“Від «липових» медичних документів до прямих хабарів керівництву. Суми варіюються від 2 до 10 тисяч доларів, залежно від складності випадку та рівня залучених осіб”.
За даними Державного бюро розслідувань, з початку повномасштабного вторгнення в Києві відкрито понад 250 кримінальних проваджень щодо корупції у військкоматах. Але це лише верхівка айсберга.
Психологія уникнення
Біля входу до станції метро “Політехнічний інститут” зустрічаю Василя, викладача одного з київських вишів. Чоловік погоджується поговорити, але просить не називати прізвища.
“Я не проти захищати Батьківщину, – каже він, озираючись, – але система несправедлива. Мої колеги платять і живуть спокійно. Чому я маю бути чеснішим за інших? Доки існують ‘задні двері’, люди будуть ними користуватися”.
Психологиня Ірина Козлова пояснює такі настрої терміном “морального виправдання“:
“Людина створює для себе виправдання – корупція в системі, нерівність умов, безглузде використання людського ресурсу. Це дозволяє заглушити внутрішній конфлікт між громадянським обов’язком та інстинктом самозбереження”.
Тіньові практики уникнення
За словами активістів, існують різноманітні способи уникнення військового обов’язку:
1. Фальшиві медичні документи про непридатність
2. Підкуп працівників ТЦК
3. Фіктивне навчання або працевлаштування на “броньованих” підприємствах
4. Постійна зміна місця проживання без реєстрації
5. Використання “попереджувальних” чатів для уникнення перевірок
“На Подолі є кілька приватних клінік, де можна отримати медичну довідку майже з будь-яким діагнозом, – розповідає Сергій, активіст громадської організації ‘Контроль оборони’. – Вартість такої послуги від 1000 доларів. А далі справа техніки – з цими документами людина отримує звільнення від призову”.
Вулиці страху та пристосування
Микола, власник невеликої кав’ярні на Лук’янівці, змінив режим роботи свого закладу через побоювання клієнтів:
“Чоловіки бояться виходити вдень. Тому ми відкрилися для вечірніх годин, коли перевірок менше. Багато хто працює з дому, а вечорами дозволяє собі вийти в місто”.
У центрі Києва помітно менше чоловіків призовного віку у робочі години. Натомість ввечері та на вихідних картина змінюється – тераси ресторанів заповнені, парки оживають.
“Доставки їжі та товарів переживають бум, – додає Микола. – Чоловіки замовляють все додому, щоб зайвий раз не виходити”.
Системні проблеми
Юрист Віктор Таран вказує на глибші проблеми, ніж просто уникнення призову:
“Система мобілізації побудована ще за радянським зразком. Нема прозорості, нема чітких критеріїв, хто потрібен армії насамперед. Замість цілеспрямованого пошуку фахівців – ‘полювання’ на вулицях”.
За словами експерта, корупція процвітає там, де є надмірна бюрократія і відсутня прозорість. Система, що дозволяє чиновникам на власний розсуд вирішувати долі людей, неминуче породжує хабарництво.
“Як подолати це явище? Автоматизувати процеси, зробити систему прозорою, мінімізувати людський фактор, – пояснює Таран. – Поки цього не станеться, люди шукатимуть обхідні шляхи”.
Ціна для суспільства
“Кожен випадок уникнення служби – це подвійний удар для країни, – переконана Марія Берлінська, військова експертка. – По-перше, армія недоотримує людський ресурс. По-друге, у суспільстві поглиблюється розкол на тих, хто воює, і тих, хто ухиляється”.
За її словами, відчуття несправедливості наростає серед військових, які бачать у соцмережах безтурботне життя однолітків.
“Ми пожинаємо плоди багаторічної толерантності до корупції, – додає експертка. – Коли хабар вирішував будь-яке питання, від отримання прав до вступу в університет, чому мобілізація має бути винятком?”
Шляхи вирішення
Що може змінити ситуацію? Експерти пропонують кілька напрямків:
– Цифровізація обліку військовозобов’язаних з мінімізацією людського фактору
– Жорстке покарання за корупційні схеми у військкоматах
– Чітка і прозора система відбору, хто потрібен на фронті, а хто в тилу
– Підвищення соціальних гарантій для військових та їхніх сімей
“Якщо людина бачитиме, що система справедлива, що її навички будуть використані оптимально, що держава подбає про її родину – мотивація змінюватиметься”, – підсумовує Таран.
Тим часом на Контрактовій площі розпочинається вечір. Тераси кафе заповнюються чоловіками, які весь день працювали дистанційно. Вони обережно оглядаються, перевіряють свої телефони та нервово реагують на кожну людину у військовій формі.
Це реальність сьогоднішнього Києва – міста, де паралельно існують два світи: один воює, інший – намагається уникнути війни.
