Щоранку проходжу повз кілька київських шкіл дорогою до редакції. Звуки дитячих голосів на перервах часто долинають через відчинені вікна, і в останні місяці все частіше помічаю тривожну тенденцію — російська мова лунає частіше за українську. Здавалося б, столиця мала б демонструвати приклад дотримання мовного законодавства, але реальність виявилася іншою.
Нещодавнє дослідження мовного омбудсмена показало: ситуація з використанням української мови в київських школах значно гірша, ніж загалом по Україні. За даними перевірок, понад 60% столичних навчальних закладів мають суттєві порушення мовного законодавства, тоді як середній показник по країні — близько 40%.
“Кожна друга перерва в моїй школі на Оболоні — це суцільна російська”, — розповідає мені Марина Петренко, мама семикласника. “Вчителі роблять зауваження, але часто самі переходять на російську під час неформального спілкування з учнями”.
Директорка однієї з київських гімназій Людмила Ковальчук, яка погодилася поговорити на умовах анонімності, визнає проблему: “Маємо подвійні стандарти. На уроках — українська, за їх межами — хто як хоче. Особливо це стосується вчителів старшого покоління та предметів природничого циклу”.
Чому виникають проблеми?
Спілкуючись із педагогами кількох районів Києва, виділила три основні причини:
1. Мовне середовище поза школою. “Діти виходять зі школи і потрапляють у двомовне або російськомовне середовище”, — пояснює Олена Сергієнко, вчителька української мови та літератури школи №156 на Виноградарі.
2. Вплив соціальних мереж та медіа. Попри блокування російських платформ, підлітки все ще споживають російськомовний контент через VPN.
3. Недостатній контроль. “У нас немає механізмів реального впливу на порушників, крім розмов та попереджень”, — зізнається заступник директора школи на Печерську.
Прогулюючись Солом’янським районом минулого тижня, зайшла до книгарні біля школи №52. Старшокласники активно обговорювали домашнє завдання… російською. На моє обережне запитання, чому не українською, почула: “А какая разница?”
Що кажуть експерти?
Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови, в коментарі для нашого видання зазначив: “Київ як столиця має особливу відповідальність щодо дотримання мовного законодавства. На жаль, моніторинги показують, що саме тут зафіксовано найбільше порушень у сфері освіти”.
За його словами, з початку 2025 року Секретаріат мовного омбудсмена отримав понад 200 скарг на порушення мовного закону в київських школах.
“Київ — це обличчя України, і мовна ситуація тут відображає загальні тенденції”, — коментує Лариса Масенко, професорка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, відома мовознавиця. “Проблема не в законах, а в їх виконанні”.
Які райони найпроблемніші?
Цікаво, що існує певна географія порушень. Найбільше скарг надходить з Дарницького, Деснянського та Оболонського районів — новобудов радянського періоду. Найменше проблем у школах центральних районів — Шевченківського та Печерського.
“У нашій школі на Подолі мовна ситуація значно краща, ніж у моїх колег з Троєщини”, — ділиться спостереженнями вчителька історії Наталія Вишневська. “Тут більше родин, які принципово спілкуються українською”.
Що роблять для виправлення ситуації?
Департамент освіти КМДА запровадив програму “Київ україномовний”, в рамках якої проводяться додаткові заходи з популяризації української мови.
“Ми розуміємо складність ситуації і працюємо над її покращенням”, — повідомила Олена Фіданян, директорка Департаменту освіти і науки КМДА. “Запроваджено регулярні перевірки дотримання мовного законодавства, проводимо тренінги для вчителів”.
У кількох школах Святошинського району почали діяти розмовні клуби української мови для вчителів та батьків. Ініціатива виявилася настільки успішною, що її планують поширити на інші райони.
Історії успіху
Не все так песимістично. У київській гімназії №179 на Нивках запровадили систему “мовних амбасадорів” — учні старших класів допомагають молодшим правильно використовувати українську.
“Коли відповідальність за мовне середовище лягає на самих дітей, це працює ефективніше, ніж зауваження від дорослих”, — розповідає директорка Ірина Кравченко.
А в ліцеї “Інтелект” на Солом’янці створили музичний гурток, де діти виконують сучасні українські пісні. “Через музику вони не лише покращують мову, але й змінюють своє ставлення до неї”, — пояснює керівник гуртка Андрій Соколов.
Що можуть зробити батьки?
“Найголовніше — говорити українською вдома”, — наголошує психологиня Марина Степанова. “Якщо дитина чує одну мову в школі і зовсім іншу від батьків, виникає когнітивний дисонанс”.
Батьківський комітет школи №20 на Печерську ініціював створення телеграм-каналу з рекомендаціями якісного україномовного контенту для дітей різного віку.
“Ми збираємо книги, фільми, блогерів, ігри — все, що може зацікавити дітей і при цьому бути українською”, — розповідає голова батьківського комітету Ольга Литвиненко.
Законодавчі перспективи
Наприкінці листопада Верховна Рада розгляне законопроєкт про посилення відповідальності за порушення мовного законодавства у сфері освіти.
“Зміни передбачають конкретні штрафи та адміністративну відповідальність для керівників закладів освіти, які допускають систематичні порушення”, — пояснює Микола Княжицький, народний депутат, член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Проблема з українською мовою у київських школах — це не просто питання дотримання закону. Це питання нашої ідентичності та майбутнього. І хоча ситуація складна, радує те, що все більше киян розуміють важливість зміни мовних практик, починаючи з себе.
Як сказала мені одна з учениць 10-го класу школи на Лук’янівці: “Я перейшла на українську минулого року. Спочатку було важко, але тепер це моя принципова позиція. Бо якщо не ми, то хто?”
