Особиста деколонізація Маріам Найєм: сім етапів трансформації

Романенко Олена
Автор:
Романенко Олена - Редакторка рубрики «Життя Києва»
5 хв читання

Часом книжки з’являються саме тоді, коли ми найбільше їх потребуємо. Так сталося з роботою Маріам Найєм «Як вдихнути вільно», яка запрошує нас у подорож особистої деколонізації – процесу, що став критично важливим для багатьох українців після повномасштабного вторгнення.

Минулого тижня в мене була нагода відвідати презентацію книги в одній із київських книгарень на Хрещатику. Затишна зала була переповнена – люди сиділи навіть на підвіконнях, а дехто стояв біля стін. Це свідчить про те, наскільки актуальною є тема деколонізації в нашому суспільстві.

«Деколонізація – це не просто модне слово, це шлях, який дозволяє нам зцілитися», – зазначила Маріам на початку розмови, і ці слова відгукнулися глибоко в серцях присутніх.

Книга структурована навколо семи ключових емоцій, які авторка вважає етапами на шляху до звільнення від колоніальних травм. Вона пропонує не просто теоретичний аналіз, а й практичні вправи, які допомагають читачам працювати з власним досвідом.

Гнів: перший крок до свободи

«Гнів – це наш компас, який показує, де наші кордони було порушено», – пише Найєм. За її словами, багато українців десятиліттями придушували свій гнів, сприймаючи його як щось негативне.

Вразила історія Оксани з Бородянки, яку авторка наводить як приклад. Жінка розповіла, що лише після окупації її рідного міста вона дозволила собі відчути справжній гнів – і це стало початком її внутрішнього звільнення.

Сором: розпізнати та відпустити

Друга емоція, яку детально аналізує Маріам – сором. «Колоніальний сором змушує нас соромитись свого походження, мови, культури», – зауважує вона.

Під час презентації літня жінка поділилася, як у дитинстві її змушували соромитись української мови в школі. «Мені знадобилось п’ятдесят років, щоб позбутися цього сорому», – зізналася вона.

Страх: подолати внутрішні перешкоди

Третій етап – робота зі страхом. Найєм розглядає різні форми колоніального страху: від страху говорити рідною мовою до страху відстоювати власні національні інтереси.

«Коли ми усвідомлюємо свої страхи, вони втрачають владу над нами», – наголошує авторка, пропонуючи конкретні техніки для роботи з тривогою.

Сум: прийняття втрат

Четвертий етап – сум за втраченими можливостями, традиціями, зв’язками. Маріам пише про важливість дозволити собі відчути цей сум, оплакати втрати, щоб рухатися далі.

Під час дискусії після презентації молода дівчина з Донеччини зізналася, що лише завдяки роботі з сумом вона змогла прийняти втрату свого рідного міста і почати будувати нове життя в Києві.

Радість: повернення до себе

П’ятий етап – відкриття радості від власної ідентичності. «Коли ми перестаємо дивитися на себе очима колонізатора, ми відкриваємо багатство та красу нашої культури», – пише авторка.

Проходжуючись Подолом минулого тижня, я спостерігала, як молоді люди з задоволенням носять вишиванки, співають українські пісні – і це вже не вимушений патріотизм, а природна радість від власної ідентичності.

Прийняття: інтеграція досвіду

Шостий етап – прийняття свого минулого та інтеграція всього пережитого досвіду. Найєм підкреслює, що деколонізація не означає відкидання всього, що пов’язане з колонізатором, а переосмислення цих впливів.

«Ми не можемо змінити минуле, але можемо змінити наше ставлення до нього», – зазначає вона в книзі.

Надія: творення нового

Останній етап – надія та бачення майбутнього. Тут авторка закликає читачів не лише звільнитися від колоніального мислення, але й активно творити нове.

«Справжня деколонізація відбувається тоді, коли ми починаємо мислити та діяти як вільні люди», – підсумовує Маріам.

Після презентації я підійшла до авторки, щоб отримати автограф. Біля неї утворилася довга черга – кожен хотів поділитися своєю історією. Це ще раз доводить, що «Як вдихнути вільно» – це більше, ніж просто книга. Це запрошення до діалогу, який давно назрів у нашому суспільстві.

Виходячи з книгарні на вечірній Хрещатик, я помітила, як багато змінилося в нашому місті за останні роки. Українські вивіски, українська музика, українська мова звідусіль – це все прояви колективної деколонізації, яку ми переживаємо разом.

І хоча шлях до повного звільнення від колоніальних травм довгий та складний, книга Маріам Найєм дає надію, що цей процес можливий – крок за кроком, емоція за емоцією.

Поділитися цією статтею
Редакторка рубрики «Життя Києва»
Стежити:
Олена — журналістка з понад 7-річним досвідом, яка присвятила свою кар'єру висвітленню життя столиці. Вона глибоко знає, чим живуть кияни, і розповідає про важливі зміни в місті: транспортні рішення, культурні події, освітні ініціативи та історії людей, які творять Київ сьогодні. Її тексти вирізняються увагою до деталей та людяністю.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *