Україна повернула тіла ще тисячі воїнів ЗСУ
Україна повернула тіла ще тисячі воїнів ЗСУ, які загинули на різних ділянках фронту. Вчора відбулася чергова передача загиблих захисників їхнім родинам. Я була присутня під час церемонії і хочу розповісти про це непросте, але важливе для всієї країни дійство.
Площа перед моргом була переповнена. Чоловіки та жінки, молоді й літні люди – усі зі схожим виразом обличчя – німий біль і стримані сльози. Вони чекали на зустріч зі своїми рідними, які вже ніколи не обіймуть їх, не поцілують, не розкажуть історій з передової.
«Мій син завжди казав, що повернеться додому, – ділиться зі мною Ганна Петрівна, мати 28-річного Максима. – Він був таким сильним, таким життєрадісним. Навіть з окопів надсилав оптимістичні повідомлення. А тепер я зустрічаю його у труні».
Складний процес повернення
За словами Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олега Котенка, процес повернення тіл загиблих військових є надзвичайно складним. Він вимагає тривалих переговорів із залученням міжнародних організацій, зокрема Червоного Хреста.
«Кожне повернуте тіло – це можливість для родини попрощатися, провести гідний похорон і отримати хоча б якесь болісне, але завершення невідомості», – пояснює Котенко.
Всього з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула понад 4000 тіл загиблих військовослужбовців. За кожною цією цифрою – чиясь історія, чиєсь обірване життя, чиїсь нездійснені мрії.
Місця останнього спочинку
На Личаківському цвинтарі у Львові вже майже не залишилося місць для поховань військових. У Києві на Байковому кладовищі теж з’являються нові й нові могили. Бачила, як учора на Лук’янівському цвинтарі ховали молодого хлопця, якому було лише 22. Стояла поруч із матір’ю, яка наче закам’яніла, без сліз і стогону, – просто дивилася на труну, вкриту синьо-жовтим прапором.
Пошук та ідентифікація
Волонтерка Ірина Цибух, яка допомагає родинам у пошуку зниклих безвісти військових, розповіла мені, що деякі сім’ї чекають на інформацію місяцями.
«Невідомість – це найстрашніше. Родини живуть між надією і відчаєм, і коли нарешті дізнаються правду, хоч яка гірка вона не була б, це приносить певне полегшення», – каже жінка.
Робота експертів
Процес ідентифікації загиблих також надзвичайно складний. У деяких випадках це можливо лише за допомогою ДНК-експертизи. Анатолій Федорчук, судмедексперт з Інституту судової експертизи, говорить, що вони працюють цілодобово, щоб якнайшвидше повернути загиблих героїв їхнім родинам.
«Кожен випадок – це особиста історія. Ми робимо все можливе, щоб ідентифікувати наших захисників з максимальною точністю. Це наш обов’язок перед тими, хто віддав життя за країну», – пояснює експерт.
Історії родин
У центрі Києва, на Михайлівській площі, я зустріла групу людей, які запалювали свічки біля імпровізованого меморіалу. Серед них була Олена, чий брат загинув під Бахмутом, а його тіло було повернуто лише через п’ять місяців.
«Ми вже почали втрачати надію, думали, що ніколи не зможемо попрощатись. Коли нам подзвонили і повідомили, що знайшли його… це було і полегшення, і новий удар болю водночас», – каже дівчина, витираючи сльози.
Психологічний аспект
Психологиня Світлана Ройз, яка працює з родинами загиблих, наголошує, що для процесу горювання критично важливо мати можливість попрощатися з померлим. «Коли тіло не повертається, родина застрягає у стані підвішеності. Неможливо розпочати процес прийняття втрати. Тому повернення тіл – це надзвичайно важлива частина психологічного зцілення для близьких», – зазначає фахівчиня.
Учора я спостерігала, як літня жінка принесла до місця церемонії фотографію молодого бійця. На звороті було написано: «Мій онуку, ти завжди будеш жити в наших серцях». Такі моменти розбивають серце, але водночас показують незламність українського духу.
Кожне повернення тіл загиблих захисників – це не просто статистика. Це можливість для тисяч українських родин завершити свій шлях очікування, попрощатися зі своїми рідними та розпочати складний процес зцілення від втрати. Це наш обов’язок перед тими, хто віддав найцінніше за нашу свободу.
