Вашингтон посилює очікування, а Київ стримує емоції. Що відомо про американське бачення завершення війни
Останніми днями у столичних кулуарах не стихають розмови про тиск з боку Сполучених Штатів на українське керівництво щодо формування чіткого плану закінчення війни. Мої джерела в дипломатичних колах підтверджують: така розмова дійсно відбувається, хоча і не в тих формах, про які говорять деякі західні медіа.
Американська сторона дійсно наполягає на необхідності сформувати бачення завершення конфлікту до кінця місяця. Проте назвати це ультиматумом було б перебільшенням. Йдеться радше про спробу структурувати переговорний процес.
“Наші партнери просять представити наше комплексне бачення, щоб мати змогу адвокатувати його перед своїми виборцями”, – розповів мені на умовах анонімності високопоставлений дипломат, знайомий із перемовинами.
Погодна осінь змінилася на політичну. Минулого тижня я прогулювалася Маріїнським парком, де золоте листя вже майже опало, відкриваючи обриси дерев та будівель. Саме так оголюються контури нової світової політики після президентських виборів у США. Зимовий політичний сезон обіцяє бути непростим.
Розробка мирного плану
На Банковій зізнаються, що розробка комплексного мирного плану триває безперервно вже понад рік. Виклик полягає в тому, щоб знайти формулу, яка буде прийнятною для всіх сторін, насамперед для українського суспільства.
“Будь-який план має враховувати базові принципи – відновлення територіальної цілісності, безпекові гарантії та відшкодування збитків”, – пояснила мені Марія Ковальчук, експертка з міжнародного права, з якою ми зустрілися у затишній кав’ярні на Золотоворітській.
Між тим, мешканці Києва сприймають інформацію про можливі мирні переговори з обережним оптимізмом. “Ми всі втомилися від війни, але не готові віддавати свою землю”, – ділиться думками Олексій, водій таксі, який возив мене вчора з Подолу до Оболоні.
Особливе занепокоєння серед киян викликають чутки про те, що нова американська адміністрація може погодитися на “заморожування конфлікту” по лінії фактичного розмежування. Офіційний Київ неодноразово відкидав такий сценарій як неприйнятний.
Складність переговорного процесу
Яскравим підтвердженням складності переговорного процесу стали події минулого місяця, коли під час зустрічі у Брюсселі українська делегація представила своє бачення, а західні партнери запропонували низку уточнень. За словами джерел, саме тоді і виникла ідея конкретизувати дедлайни.
Центральною темою дискусій залишається питання, наскільки Україна має право визначати власне майбутнє, а наскільки змушена враховувати геополітичні інтереси міжнародних гравців.
“Кияни розуміють, що сьогодні наші воїни гинуть не тільки за Україну, але й за безпеку всієї Європи”, – наголошує Тарас Мельник, волонтер, якого я зустріла на благодійному ярмарку біля Михайлівської площі. Він збирає кошти для передових підрозділів уже третій рік поспіль.
Українська переговорна позиція
Попри тиск, українська переговорна позиція залишається послідовною – жодних територіальних поступок і чіткі безпекові гарантії. Але форми досягнення цих цілей можуть варіюватися.
Представники президентського офісу щоденно проводять консультації з міжнародними партнерами. За моїми даними, минулого тижня відбулося щонайменше п’ять закритих зустрічей з представниками дипломатичних місій країн “Великої сімки”.
Атмосфера цих переговорів напружена, але конструктивна. Вчорашня розмова з радником президента (на умовах анонімності) підтвердила: Київ усвідомлює необхідність гнучкості, проте не готовий жертвувати фундаментальними інтересами.
Питання дедлайну
До 27 листопада – дати, яку згадують західні медіа як можливий дедлайн – залишається не так багато часу. Однак у кулуарах українського МЗС наголошують: ця дата має скоріше символічне значення і позначає не кінцевий термін ультиматуму, а початок нового етапу консультацій.
Тим часом на вулицях Києва життя триває своїм шляхом. Люди поспішають на роботу, діти йдуть до шкіл, у кав’ярнях обговорюють останні новини. Під тихий шепіт опалого листя та осіннього дощу столиця продовжує жити, сподіваючись, що настане день, коли сирени повітряної тривоги більше не порушуватимуть її спокою.
