Складнощі в коридорах влади: як взаємини президента і його оточення впливають на парламентські процеси
На початку тижня київські політичні кола сколихнула чергова хвиля напруження між Офісом Президента та парламентською фракцією “Слуга народу”. Як стало відомо з джерел близьких до Верховної Ради, частина депутатів монобільшості висловлює невдоволення впливом голови ОП Андрія Єрмака на законодавчі процеси.
“Ми обиралися як команда змін, а не як виконавці чиїхось вказівок,” – поділився на умовах анонімності один з депутатів фракції, з яким мені вдалося поспілкуватися вчора на Грушевського. Наш діалог відбувся після бурхливого засідання фракції, де, за його словами, “градус дискусії зашкалював”.
Причини напруження
Ситуація загострилася після того, як низка важливих законопроектів, підтримуваних президентом, не набрала достатньої кількості голосів. Зокрема, минулого четверга під час голосування за зміни до бюджету були присутні лише 197 депутатів із 243 членів монобільшості.
Політолог Олександр Ковальчук пояснює: “Ми спостерігаємо класичний конфлікт між різними центрами впливу. З одного боку – президент і його адміністрація, з іншого – парламент, який хоче відчувати свою суб’єктність. Особливо це помітно на третьому році каденції, коли депутати починають думати про наступні вибори.”
Реакція президентської адміністрації
На Банковій, схоже, серйозно стурбовані ситуацією. За інформацією від співрозмовників, близьких до Офісу Президента, Володимир Зеленський провів кілька нарад з керівництвом фракції та головами комітетів. Однак очікуваних кадрових рішень щодо Єрмака поки не відбулося.
“Це питання довіри та ефективності комунікації,” – коментує політична експертка Марина Дорошенко, з якою ми зустрілися в одній із кав’ярень на Подолі. “Коли депутати відчувають, що їхня роль зводиться до натискання кнопок за чиїмось наказом, це неминуче викликає супротив. Особливо коли цей ‘хтось’ сприймається не як обрана народом особа, а як призначений чиновник.”
Аналіз політичної ситуації
Цікаво, що подібна ситуація не є унікальною для української політики. Багато країн з президентсько-парламентською формою правління стикаються з подібними викликами. Професор політології Київського національного університету Сергій Литвиненко наголошує: “Баланс між різними гілками влади – це динамічний процес. Хто б не був при владі, ці інституційні протиріччя будуть виникати циклічно.”
Настрої в парламенті
Тим часом у парламентських кулуарах відбувається активне спілкування між депутатами різних фракцій. За спостереженнями парламентських журналістів, учора під час перерви можна було помітити неформальні групи, де обговорювалися можливі сценарії розвитку подій.
“Я працюю в парламенті вже другий скликання, і такого напруження давно не відчувала,” – ділиться враженнями Наталя, співробітниця секретаріату одного з комітетів. “Навіть охорона помічає, що депутати затримуються допізна, щось активно обговорюють малими групами.”
Вплив на суспільство
Ця ситуація матиме безпосередній вплив на киян та всіх українців. Адже від злагодженої роботи влади залежить прийняття важливих для країни рішень – від бюджетних питань до законодавчих ініціатив у соціальній сфері.
Мешканка Оболоні Ірина Петренко, з якою ми говорили біля станції метро, висловила занепокоєння: “Нам потрібна стабільність і порозуміння у владі. Коли вони сваряться, страждають прості люди. Бо замість вирішення наших проблем політики займаються з’ясуванням стосунків.”
Перспективи розвитку подій
Як розвиватиметься ситуація далі – питання відкрите. Але очевидно, що президентській команді доведеться шукати нові підходи до взаємодії з парламентом. Можливо, це означатиме певне переформатування роботи Офісу Президента або зміну комунікаційної стратегії.
А поки що в стінах Верховної Ради готуються до нового пленарного тижня, який може стати лакмусовим папірцем реального стану справ у владній команді. І хоча публічно сторони конфлікту намагаються демонструвати єдність, усе свідчить про те, що процеси під куполом парламенту стають дедалі менш передбачуваними.
