Пісок, сонце і таємні зустрічі
Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки України, відвідав Абу-Дабі на початку листопада, і це не був звичайний візит для обміну досвідом. За інформацією, яка з’явилася спочатку в The Wall Street Journal, а пізніше підтвердилася з українських джерел, Буданов мав зустріч з представниками російської влади.
Ця новина облетіла інформаційний простір блискавично. Для багатьох киян це виявилося несподіванкою – Об’єднані Арабські Емірати стали майданчиком для діалогу між Україною та Росією.
Перші контакти
“Це був перший прямий контакт на високому рівні за останні півтора року“, – розповів мені колега з дипломатичних кіл, який побажав залишитися анонімним. За його словами, зустріч організували еміратські посередники, які підтримують робочі контакти з обома сторонами конфлікту.
Буданов прибув до ОАЕ з конкретною місією – представити пропозиції щодо звільнення полонених. Цей аспект підтвердив і радник керівництва Офісу Президента Михайло Подоляк в коментарі журналістам: “Дійсно, була робоча поїздка, пов’язана з певними гуманітарними питаннями, зокрема, з полоненими”.
Значення для родин полонених
Важко переоцінити значення таких контактів. Для тисяч українських родин, які чекають повернення своїх близьких із полону, будь-який переговорний процес – промінь надії. Моя сусідка Ірина вже другий рік чекає на сина, який потрапив у полон під Маріуполем. “Коли почула про ці переговори, вперше за довгий час з’явилася надія“, – поділилася вона, витираючи сльози.
Деталі зустрічі
Офіційні джерела скупі на деталі. Проте відомо, що на зустрічі обговорювалися не лише питання обміну полоненими, а й можливі шляхи припинення вогню. Російська сторона висунула свої умови, серед яких – вимога територіальних поступок з боку України.
За даними аналітичного центру “Київський інститут міжнародної політики”, ОАЕ – це не випадковий майданчик для таких переговорів. “Емірати зберігають нейтралітет і мають економічні зв’язки з обома сторонами. Крім того, їхня дипломатія здобула повагу завдяки успішному посередництву в кількох регіональних конфліктах”, – пояснив директор центру Олександр Ковальчук.
Реакція киян
На Хрещатику, в серці Києва, реакція на новину про переговори змішана. “Будь-які розмови краще, ніж їх відсутність”, – вважає Олена, працівниця IT-компанії, яку я зустріла біля Майдану Незалежності. А ось Віталій, військовий у відпустці, налаштований скептично: “Росія використовує переговори для перегрупування. Я не вірю в їхню щирість“.
Експертна оцінка
Експерти з Інституту стратегічних досліджень підкреслюють, що такі контакти мають сприйматися як тактичний крок, а не стратегічний поворот у позиції України. “Це пошук можливостей для розв’язання гуманітарних питань, але не відступ від ключових принципів”, – наголошує політолог Марина Васильєва.
Телефоную знайомому дипломату, який працює з країнами Перської затоки. Він просить не називати його імені, але коментує ситуацію: “Абу-Дабі – це місто, де традиційно вміють тримати секрети. Переговори могли тривати кілька днів, і ніхто б не дізнався, якби не витік інформації”.
Суспільні настрої
Тим часом на Оболоні, де я мешкаю, люди обговорюють цю новину в кав’ярнях і на дитячих майданчиках. Сподівання і тривога переплітаються в цих розмовах. “Хочеться миру, але не ціною капітуляції“, – це найчастіша думка, яку чую від співрозмовників.
Міністерство закордонних справ України поки утримується від розгорнутих коментарів, обмежуючись заявою про “робочі контакти з різними міжнародними партнерами для вирішення гуманітарних питань”.
Вечірній Київ живе своїм життям. На Подолі грає вулична музика, у Маріїнському парку гуляють сім’ї з дітьми. Але тема переговорів Буданова в Абу-Дабі не відпускає думки. Чи стануть вони початком довгого шляху до миру, чи залишаться лише епізодом у хроніці війни – покаже час. А поки що мешканці столиці, як і всієї України, продовжують жити з надією на краще майбутнє, яке настане після перемоги.
