Вчора, переглядаючи повідомлення Департаменту охорони культурної спадщини, я відчула справжню радість. Нарешті сталося те, про що так довго говорили київські активісти та мистецтвознавці. Близько тридцяти мозаїк та панно в нашому місті офіційно взяли під державну охорону.
Частина життя киян
Для багатьох киян ці яскраві композиції на фасадах будинків – не просто декор. Це частина їхнього дитинства, юності, щоденного шляху на роботу. Ірина Коваленко, яка живе на Дарницькому бульварі вже двадцять років, розповідає із посмішкою. «Коли вперше побачила панно «Квітучі сади» на будинку 23, то зрозуміла – це мій район. Тут я хочу жити».
Тепер ці твори мистецтва захищені законом. Їх внесли до реєстру нерухомих пам’яток або переліку об’єктів культурної спадщини. Це означає конкретну річ. Під час ремонту фасадів ніхто не зможе просто взяти й знищити мозаїку, вітраж чи керамічне панно.
Визнані шедеври
Серед визнаних шедеврів – мозаїчне панно «Перемога» на вулиці Юлії Здановської. Воно потрапило до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Туди ж додали й «Квітучі сади» з Дарниці, які місцеві часто називають «Україна молода».
Олексій Петренко, історик архітектури, пояснює значення цього рішення. «Радянський модернізм залишив Києву унікальну спадщину. Ці мозаїки створювали талановиті художники шістдесятих та сімдесятих років. Кожна розповідає свою історію».
Бульвар Лесі Українки
Особливо вразив мене комплекс на бульварі Лесі Українки. Одинадцять мозаїк під загальною назвою «Людина та природа» прикрашають будинки 24 та 28. Це справжній ансамбль, де кожна робота доповнює іншу. Мешканці цих будинків пишаються своїм мистецьким скарбом.
Берестейський проспект
На Берестейському проспекті охоронний статус отримав цілий ансамбль з п’яти панно. «Трипільська культура», «Культура Київської Русі», «Симфонія праці», «На захист миру», «Квітучий Київ» прикрашають будинки від номера 17 до 27. Цікавий нюанс – панно на будинку 25 не взяли на облік окремо. Причина – наявність радянської символіки.
Марина Сидоренко водить екскурсії Києвом і розповідає про радянський модернізм. Вона щаслива від цих новин. «Останні роки я боялася. Раптом після чергового ремонту зникне ще одна мозаїка. Тепер можу спати спокійно. Принаймні щодо цих тридцяти».
Інші захищені твори
Серед захищених творів – панно «Рух» на бульварі Академіка Вернадського. Його динамічна композиція вже стала візитівкою району. Студенти КПІ часто призначають зустрічі біля «того будинку з мозаїкою».
Ансамбль «Творчість» на бульварі Вацлава Гавела включає чотири панно. «Ткацтво», «Гончарство», «Сонце джерело життя», «Танцюристи та музики» – кожне оспівує різні грані людської творчості. Місцеві мешканці пам’ятають, як кілька років тому виступали проти спроби зафарбувати ці твори.
На вулиці Політехнічній охорону отримало панно «Наука». Воно прикрашає корпус номер 18 факультету інформатики КПІ. Викладачі та студенти вже давно вважають його символом свого факультету.
Довгий шлях до визнання
Андрій Ковальчук, активіст з громадської організації «Спадщина Києва», пояснює довгий шлях до цього рішення. «Ми працювали над цим три роки. Збирали підписи, проводили експертизи, доводили мистецьку цінність кожного твору. Нарешті нас почули».
У травні минулого року Київрада створила міжвідомчу групу. Вона збирає інформацію від районних адміністрацій про інші мозаїки та панно. Список захищених об’єктів має розширитися. Дослідження проводить Київський науково-методичний центр по охороні культурної спадщини.
Це означає надію для багатьох інших творів. На вулиці Андрія Малишка охоронний статус отримали панно «Творча праця» та «Охорона оточуючого середовища». Мешканці цих будинків уже святкують перемогу.
Ольга Мельник живе на бульварі Лесі Українки і каже просто. «Наші діти виростають, дивлячись на ці мозаїки. Вони вчаться цінувати красу в повсякденному житті. Це важливо».
Складна спадщина
Захист радянського модернізму – складна тема для Києва. З одного боку, це мистецтво часів окупації. З іншого – твори талановитих українських художників. Багато з них опиралися радянській ідеології через символізм та національні мотиви.
Згадується історія мозаїки «Боривітер» української художниці Алли Горської в Маріуполі. Частина панно вціліла навіть після окупації та руйнувань. Це показує силу справжнього мистецтва. Чи вдасться його відновити – поки невідомо.
Київські мозаїки тепер під захистом. Це перемога здорового глузду та поваги до власної історії. Навіть якщо ця історія складна та неоднозначна.
Унікальна технологія
Дмитро Левченко, реставратор з двадцятирічним досвідом, розповідає про технічні нюанси. «Ці мозаїки створювали вручну з смальти та кераміки. Технологія втрачена. Якби знищили – відновити було б неможливо».
Прогулюючись Києвом, тепер дивлюся на ці панно по-іншому. Вони більше не безхозні свідки минулого. Це офіційно визнані пам’ятки культури. Частина спадщини, яку ми передамо наступним поколінням.
Перспективи майбутнього
Варвара Іванова, молода мама з Дарниці, ділиться планами. «Хочу водити доньку по місту і розповідати про ці мозаїки. Нехай знає, що красу можна захистити. Що кожен голос важливий».
Список із тридцяти об’єктів – це тільки початок. Попереду робота з каталогізації сотень інших панно та мозаїк у Києві. Кожна має свою історію, свого автора, своїх шанувальників.
Місто зберігає свою пам’ять у камені, склі та кераміці. Тепер ця пам’ять під офіційною охороною. І це робить Київ трохи кращим, трохи уважнішим до власної історії.
