Торік у вересні президент звернувся до уряду з ініціативою створити тисячу годин українського контенту. Мова йшла про серіали, фільми, документалістику. Про те, що має показувати наше життя, нашу культуру, наші історії. Виділили чотири мільярди гривень з держбюджету. Сума серйозна, можливості великі. Але виникла проблема.
Проблема короткострокового фінансування
Гроші заплановані на цей рік. А якісний контент за кілька місяців не зробиш. Хороший серіал потребує часу: сценарій, знімальна група, монтаж, постпродакшн. Виробники опинилися в ситуації, коли треба було б встигнути освоїти бюджет до кінця року. Це нереально для довгострокових проєктів.
Нове рішення: перехідні кошти
Тепер ситуація може змінитися. Микита Потураєв, голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, розповів у інтерв’ю, що Мінкульт готує урядову постанову. Вона зробить ці чотири мільярди «перехідними» на наступний рік. Тобто гроші, виділені зараз, можна буде використати і в двадцять сьомому.
«Можна буде подавати більш довгі проєкти й отримувати на них гроші в цьому році та в наступному», — пояснив Потураєв. Звучить логічно. Виробники зможуть планувати серйозні роботи, не переживаючи, що треба все встигнути за три місяці.
Затримка з прийняттям постанови
Правда, з постановою затримка. Мінкульт, за словами Потураєва, вже прострочив терміни, які самі собі встановили. Він і колеги з комітету чекають на текст документа. «Ознайомимося і далі подивимося, як воно буде реалізуватися», — каже голова комітету. Реально постанову можуть прийняти не раніше червня, а то й пізніше.
Думки виробників
Але сама ідея правильна. Я спілкувалася з кількома київськими продюсерами минулого місяця. Усі говорили про одне: щоб зняти гідний серіал, потрібен хоча б рік. Якщо гроші виділені на рік, це створює штучний цейтнот. Люди або поспішають і втрачають у якості, або взагалі не беруться.
Одна продюсерка, з якою я пила каву в кав’ярні на Подолі, розповідала про свій проєкт. Історичний серіал про Київ між двома війнами. Дослідження архівів, консультації з істориками, пошук локацій у старих районах міста. «Це не можна зробити за półроку, — казала вона. — Я хочу, щоб вийшло красиво й достовірно. А не щоб просто освоїти бюджет».
Переваги нової системи
Тепер у неї та інших з’явиться можливість дихати вільніше. Подати заявку на фінансування, отримати гроші цього року і працювати спокійно до наступного. Без поспіху, без компромісів із якістю.
Микита Потураєв каже, що він і колеги з комітету «більш-менш спокійні в цьому сенсі». Контролюють процес, слідкують за виконанням програми. Важливо, щоб гроші пішли саме на контент, а не розчинилися в паперовій тяганині.
Значення для української кіноіндустрії
Чотири мільярди — це шанс для української кіноіндустрії. За ці гроші можна зняти якісні серіали, які конкуруватимуть із закордонними. Можна розповісти історії про звичайних українців, про Київ, про наше життя. Щоб глядачі дивилися і впізнавали себе, свої вулиці, свої проблеми й радощі.
Я пам’ятаю, як кілька років тому київські канали показували переважно російські серіали. Потім ситуація змінилася. Почали з’являтися наші продукти. Спочатку не дуже впевнені, потім усе краще. Зараз український контент може стояти поруч із будь-яким іншим. Але йому потрібна підтримка.
Інвестиція в культуру
Державне фінансування медіаконтенту — це інвестиція в культуру. У те, як ми бачимо себе, як розповідаємо свої історії світові. Тисяча годин контенту — це багато фільмів, серіалів, документалок. Це робочі місця для сценаристів, режисерів, операторів, акторів. Це розвиток індустрії.
Знайома акторка розповідала, що минулого року працювала на двох українських проєктах. «Нарешті не треба їхати до Варшави чи Праги, щоб знайти роботу, — казала вона. — У нас тут починає щось відбуватися». Вона мріє про більше таких можливостей. Щоб можна було будувати кар’єру вдома, у Києві, не шукаючи щастя за кордоном.
Визнання потреби у якості
Рішення зробити кошти перехідними — це крок назустріч професіоналам. Визнання того, що якість потребує часу. Що не можна створити щось гідне за три місяці лише тому, що так написано в бюджеті.
Тетяна Бережна з командою Мінкульту працює над постановою. Затримка — це, звісно, не дуже добре. Виробники чекають, планують, не можуть остаточно визначитися. Але краще трохи затриматися і зробити правильно, ніж поспішити й накоїти помилок.
Контроль та реалізація
Потураєв каже, що комітет ознайомиться з текстом постанови, коли його нарешті надішлють. Подивляться, як воно має реалізуватися. Це правильний підхід. Контроль потрібен, щоб гроші йшли туди, куди мають, і використовувалися ефективно.
До червня, можливо, документ приймуть. Виробники зможуть подавати заявки на довгострокові проєкти. Почнуть з’являтися серіали, зняті не наспіх, а з душею. Про Київ, про Україну, про нас із вами.
Очікування та перспективи
Я вже чекаю побачити, що вийде з цієї програми. Тисяча годин контенту — це багато історій. Сподіваюся, серед них будуть і ті, що розповідають про наше місто. Про вулиці, якими я ходжу щодня. Про людей, яких зустрічаю в метро, на Хрещатику, у парках.
Державне фінансування медіаконтенту до двадцять сьомого року дає шанс. Залишається побачити, як цей шанс використають.
