Осінній вітер гойдає верхівки дерев у меморіальному парку Бабин Яр. Сьогодні тут особливо тихо, незважаючи на групи людей, що повільно рухаються алеями. Цього року Київ вшановує 84-ту річницю трагедії, що назавжди змінила історію нашого міста.
Стою біля “Менори” — монументу у формі єврейського свічника, де вже зібралися десятки киян із квітами. Серед них бачу літнього чоловіка, який щороку приходить сюди з портретом своєї бабусі.
“Моя бабуся Естер була однією з небагатьох, хто вижив. Коли її вели до яру, почалося бомбардування, і в хаосі їй вдалося втекти”, — розповідає Михайло Давидович, тримаючи в руках вицвіле фото молодої жінки. “Вона рідко говорила про ті дні, але завжди наполягала, щоб ми пам’ятали”.
Пам’ять крізь покоління
Цьогорічна програма вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру включає понад 20 заходів по всьому місту. Головні події розпочнуться 29 вересня церемонією біля меморіалу “Дорога скорботи” за участі представників влади, дипломатичних місій та релігійних лідерів.
За даними КМДА, цього року особливу увагу приділять освітнім ініціативам. У київських школах проходять уроки пам’яті та відкриті лекції від істориків Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”.
“Важливо, щоб молоде покоління розуміло масштаб трагедії та її значення для нашого міста”, — говорить Наталія Петренко, вчителька історії школи №48, що розташована неподалік від меморіалу. “Ми водимо учнів на екскурсії територією Бабиного Яру, щоб вони відчули цю історію, а не просто прочитали про неї в підручнику”.
Голоси історії
На території меморіального комплексу вже розпочалася виставка “Голоси з минулого” — інсталяція зі старих фотографій, листів та особистих речей жертв. Особливо вражає аудіоінсталяція, де звучать спогади очевидців, записані в різні роки.
“Коли чуєш голоси тих, хто пройшов крізь цей жах, розумієш, наскільки важливо зберігати цю пам’ять”, — ділиться враженнями Олена Кравчук, яка прийшла на виставку з десятирічним сином. “Мій хлопчик спершу не хотів іти, боявся, що буде сумно. Але я вважаю, що діти мають знати історію свого міста, навіть її найтрагічніші сторінки”.
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні відкрилася експозиція “Бабин Яр: пам’ять поколінь”. Тут представлені рідкісні архівні документи та нові свідчення, зібрані істориками за останні роки.
Мистецтво як спосіб осмислення
Культурна програма цьогорічних заходів вражає різноманіттям. У Київській філармонії 29 вересня відбудеться концерт-реквієм, де прозвучать твори єврейських композиторів. На сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка покажуть прем’єру вистави “Невидимі”, створеної на основі спогадів тих, хто пережив трагедію.
“Мистецтво допомагає осмислити те, що неможливо висловити звичайними словами”, — пояснює режисерка вистави Марина Громенко. “Ми не прагнемо шокувати глядача, а хочемо, щоб він відчув емоційний зв’язок з тими подіями”.
Особливою подією стане відкриття інсталяції “84 свічки пам’яті” на Майдані Незалежності. Щовечора протягом тижня о 19:00 тут запалюватимуть свічки — по одній за кожен рік, що минув від трагедії.
Бабин Яр сьогодні
Прогулюючись парком, помічаю групу іноземних туристів. Їхній гід, Марина, розповідає історію цього місця англійською мовою. Підходжу ближче, щоб послухати.
“Бабин Яр — це не просто історична пам’ятка. Це рана, яка не загоюється в серці Києва. Тут за два дні, 29-30 вересня 1941 року, нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв. А загалом за роки окупації в цьому яру загинуло понад 100 тисяч людей різних національностей”, — пояснює вона туристам.
За даними Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”, щороку комплекс відвідує понад 250 тисяч людей. З них близько 30% — іноземні туристи та делегації.
“Наше завдання — зробити це місце живим меморіалом, який не лише розповідає про трагедію, але й вчить толерантності та гуманізму”, — говорить Андрій Ткаченко, співробітник інформаційного центру комплексу.
Погляд у майбутнє
Цьогорічні заходи мають особливе значення з огляду на плани розвитку меморіального комплексу. За словами представників КМДА, до 85-ї річниці трагедії, яка відзначатиметься наступного року, планується завершити другу чергу будівництва Меморіального центру.
“Ми прагнемо створити простір, який стане не лише місцем скорботи, але й осередком освіти та діалогу”, — коментує Ірина Захарченко, координаторка проєктів Меморіального центру.
Залишаючи Бабин Яр, помічаю молоду пару, яка повільно йде алеєю. Дівчина тримає в руках маленький камінчик — за єврейською традицією його залишають на могилі замість квітів. Вони зупиняються біля одного з меморіальних знаків, і хлопець обіймає її за плечі.
У цьому жесті — вся суть нашої пам’яті. Тиха, особиста, але така важлива для майбутнього. Бо Бабин Яр — це не лише про минуле. Це про те, яким ми хочемо бачити наш світ завтра.
