Демографічна криза в Україні: Президент KSE про відтік мізків

Романенко Олена
Автор:
Романенко Олена - Редакторка рубрики «Життя Києва»
4 хв читання

Демографічна криза в Україні: Президент KSE про відтік мізків

Київ прокидається. Ранкова кава у “Золотому Дукаті” на Хрещатику дає мені час обдумати тему, яка останнім часом не сходить з вуст експертів. Демографічна криза — словосполучення, що звучить абстрактно, але за ним криються долі мільйонів українців.

Сонце освітлює фасади будинків, а я спостерігаю за перехожими. Молода мама з візочком, пенсіонерка з торбинками, студенти з рюкзаками. Звичайний ранок, але з кожним роком таких картин стає менше.

Втрата людського потенціалу

“Ми втрачаємо найцінніший ресурс — людей”, — каже Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, коли ми зустрічаємося в їхньому новому кампусі на Печерську. Його погляд серйозний, а статистика, яку він наводить, вражає.

За оцінками KSE, з початку повномасштабного вторгнення Україну залишили понад 6 мільйонів громадян. Серед них — переважно жінки з дітьми та молодь. Щонайменше 700 тисяч — висококваліфіковані спеціалісти.

“Кожен талановитий українець, який виїхав і не повернувся, — це втрачена можливість для розвитку нашої економіки”, — продовжує Милованов, показуючи графіки на планшеті.

Історії міграції

Марина Петренко, 34-річна ІТ-спеціалістка, яка переїхала до Варшави у березні 2022 року, розповідає мені телефоном: “Я планувала повернутись за кілька місяців. Але діти пішли в школу, чоловік знайшов роботу. Зараз думаю, що повернемось, коли закінчиться війна. Хоча й тут непогано”.

Історія Марини — одна з тисяч подібних. За даними Міністерства економіки, якщо до країни не повернеться хоча б половина виїхавших спеціалістів, втрати для ВВП складатимуть близько 10 мільярдів доларів щороку.

Соціальні наслідки демографічної кризи

“Проблема глибша за цифри”, — пояснює Оксана Гарнець, соціологиня з Інституту демографії. Ми зустрічаємось у парку Шевченка, де вона годує голубів. “Виїжджають цілими родинами, народжують дітей вже там. Це не просто втрата робочої сили, а й майбутніх поколінь”.

Минулого року в Україні народилося найменше дітей з часів незалежності — близько 190 тисяч. Смертність перевищила народжуваність майже вдвічі. Без урахування воєнних втрат і міграції.

Історії повернення

У кав’ярні “Франс.уа” на Подолі зустрічаю Петра Ковальчука, підприємця, який повернувся з Чехії. “Я розумію ризики, але тут моя земля. Тут я можу щось змінити”, — каже він, помішуючи чай.

Такі історії надихають, але їх замало для подолання демографічної кризи. Урядова програма “Повертайся і залишайся” дала скромні результати — близько 10% від запланованого.

Шляхи подолання кризи

Милованов пропонує комплексний підхід: “Потрібні податкові пільги для молодих сімей, доступне житло, розвиток інфраструктури в регіонах. Але головне — безпека і перспективи“.

На Андріївському узвозі, де продавці сувенірів розкладають товари, Микола Степанович, 67-річний художник, ділиться своїми думками: “За свій вік бачив різне. Але зараз найважче. Село моєї дружини на Чернігівщині майже спорожніло. Молодь виїхала ще до війни, а тепер і старші потяглися до дітей за кордон”.

Прогнози та статистика

Згідно з прогнозами ООН, якщо тенденції збережуться, до 2050 року населення України може скоротитися до 35 мільйонів. Без урахування окупованих територій — до 28-30 мільйонів.

“Нас рятує дистанційна робота”, — зауважує Олег Гончаренко з Міністерства цифрової трансформації. “Багато ІТ-спеціалістів фізично за кордоном, але працюють на українські компанії, платять тут податки”.

Погляд молоді

Біля пам’ятника Грушевському зустрічаю групу студентів-першокурсників КНУ. “Ми хочемо будувати Україну майбутнього”, — каже Софія, майбутня соціологиня. “Але хочеться гарантій, що наші діти житимуть у безпеці”.

Експерти сходяться в одному: подолати демографічну кризу можна лише системним підходом. Потрібні не тільки економічні стимули, а й зміна наративу. Україна має стати країною, де люди бачать своє майбутнє.

“Інвестиції в людський капітал — найприбутковіші”, — підсумовує Милованов. “Кожна гривня, вкладена в освіту, охорону здоров’я, безпечне довкілля, повертається сторицею”.

Повертаюсь додому повз київські мурали. На одному з них — лелека, який несе в дзьобі немовля. Символічно. Чи повернуться наші лелеки з вирію? Відповідь залежить від кожного з нас.

Поділитися цією статтею
Редакторка рубрики «Життя Києва»
Стежити:
Олена — журналістка з понад 7-річним досвідом, яка присвятила свою кар'єру висвітленню життя столиці. Вона глибоко знає, чим живуть кияни, і розповідає про важливі зміни в місті: транспортні рішення, культурні події, освітні ініціативи та історії людей, які творять Київ сьогодні. Її тексти вирізняються увагою до деталей та людяністю.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *