Думки киян про зустріч Трампа і Путіна на Алясці
Сонячний осінній день на Хрещатику. Перехожі поспішають у справах, але багато хто знаходить хвилинку, щоб обговорити останні новини. Серед тем, що хвилюють киян сьогодні – можлива зустріч новообраного президента США Дональда Трампа з російським лідером Володимиром Путіним, яка за чутками може відбутися на Алясці.
“Знаєте, я вже не дивуюсь нічому”, – каже Марина Петренко, вчителька історії, яку я зустріла біля Майдану Незалежності. “Але ця новина про зустріч на Алясці звучить як поганий жарт. Хіба ми не бачили, чим закінчувались попередні спроби домовитись із Путіним?”
Вулицями столиці ходять люди різного віку, і їхні думки про міжнародну політику відрізняються, але в одному кияни одностайні – занепокоєння щодо того, як подібна зустріч може вплинути на Україну.
Думки киян з різних куточків міста
Олег Степанович, пенсіонер, сидить на лавці в скверику поруч із Золотими Воротами: “Я пам’ятаю ще часи холодної війни. Тоді теж були такі зустрічі на нейтральних територіях. Але наслідки для України можуть бути непередбачуваними. Трамп завжди був непослідовним щодо нас”.
На Подолі я розмовляю з Максимом, ІТ-спеціалістом. Він відкладає свою каву і ділиться думками: “Історично Аляска – це колишня російська територія, яку США купили. Символічно, що Путін хоче зустрітися саме там. Мене турбує, що Трамп може розглядати Україну як розмінну монету в своїй великій грі з Росією”.
У центрі міста люди активно обговорюють новину. Біля Пасажу зустрічаю групу студентів Києво-Могилянської академії, які дискутують про міжнародні відносини.
“Мені здається, що Україна має бути більш активною на дипломатичному фронті”, – говорить Софія, студентка факультету політичних наук. “Наші дипломати повинні зараз працювати над тим, щоб інтереси України не були проігноровані під час цієї зустрічі”.
Павло, студент-міжнародник, додає: “Якщо дивитися історично, зустрічі лідерів США та Росії рідко приносили користь малим країнам. Я боюсь, що про нас можуть домовлятися без нас”.
Експертна оцінка
За оцінками експертів Київської школи міжнародних відносин, яких мені вдалося опитати, ймовірність такої зустрічі дійсно висока, але її формат та зміст залишаються під питанням.
“Україна має зробити все можливе, щоб наші партнери не забували про нашу позицію”, – коментує Віктор Шлінчак, політичний аналітик. “Важливо, щоб українські дипломати зараз активізували роботу з американськими політиками, особливо з республіканцями, які матимуть вплив на нову адміністрацію”.
Голоси звичайних людей
На Контрактовій площі зустрічаю Наталю Іванівну, вчительку молодших класів, яка веде дітей на екскурсію. “Діти вже не питають, коли закінчиться війна, вони питають, чи не стане гірше. Що я маю їм відповісти, коли чую про такі зустрічі?”
Біля метро “Хрещатик” спілкуюся з Андрієм, ветераном АТО, який нині працює таксистом. “Я не довіряю ні Трампу, ні тим більше Путіну. Але якщо вони зустрінуться, хотілося б, щоб хтось нагадав про тисячі загиблих українців. Про дітей, яких росіяни викрали. Про наші зруйновані міста”.
Цікаво, що на Печерську, де розташовані державні установи, люди обговорюють новину більш стримано. “Ми маємо покладатися на себе і наших реальних союзників”, – каже мені працівниця одного з міністерств, яка побажала залишитися анонімною. “Політика змінюється, але наші національні інтереси – ні”.
У київському Гідропарку зустрічаю молоду пару – Ірину та Сергія. Вони гуляють з маленькою донькою і ділляться своїми думками: “Ми так втомилися від війни. Якщо ця зустріч наблизить мир – хай зустрічаються. Але мир має бути справедливим, ми не готові віддати нашу землю і нашу свободу”.
Висновки
Настрої киян змішані – від обережного оптимізму до відверто скептичних оцінок. Але всі мої співрозмовники сходяться в одному: будь-які переговори, які стосуються України, мають відбуватися за участі України.
“Україна заплатила занадто високу ціну за свою незалежність, щоб тепер про її долю вирішували за столом переговорів без українських представників”, – підсумовує Михайло Давиденко, історик та громадський активіст, з яким я зустрілася на Андріївському узвозі.
Залишаючи центр міста, я помічаю, що тема зустрічі Трампа і Путіна – не єдина, яка хвилює киян. Попри все, люди продовжують жити своїм життям, вирішувати повсякденні проблеми, виховувати дітей і мріяти про мирне майбутнє. І в цьому, мабуть, найбільша сила нашого міста і всієї України.
