Фальшиві обвинувачення українців в шпигунстві на окупованих територіях: Росія засудила 200 осіб
На тимчасово окупованих територіях України ситуація з правами людини давно перетворилася на справжню гуманітарну кризу. За останніми даними, які мені вдалося зібрати, російські окупаційні адміністрації засудили щонайменше 200 українців за сфабрикованими обвинуваченнями у шпигунстві. Це цифри, за якими стоять долі реальних людей.
Історії постраждалих
Микола Петренко, 54-річний фермер з Херсонщини, потрапив до цієї страшної статистики минулого місяця. За словами його дружини Світлани, з якою я спілкувалася телефоном, чоловіка затримали просто на вулиці, коли він повертався з продуктового магазину.
“Він ніколи не цікавився політикою, просто працював на своїй землі. Йому приписали фотографування військової техніки, хоча в нього навіть немає сучасного телефону з хорошою камерою”, – розповідає Світлана, ледве стримуючи сльози.
Документування порушень прав людини
Правозахисна організація “Кримська солідарність” документує подібні випадки з 2014 року. За інформацією її представника Еміля Курбедінова, з яким я зустрічалася на правозахисній конференції у Львові, схема завжди однакова: затримання без пояснень, тиск та катування для вибивання “зізнань”, а потім закритий судовий процес без належного захисту.
“Росіяни створили на окупованих територіях атмосферу страху та підозрілості. Будь-який проукраїнський пост у соціальних мережах або навіть наявність українських книжок вдома може стати приводом для обвинувачень у державній зраді чи шпигунстві”, – пояснює Курбедінов.
Жорстокість вироків
Особливо вражає жорстокість вироків. Середній термін ув’язнення за такими обвинуваченнями становить 12-15 років суворого режиму. Як повідомляє Центр громадянських свобод, щонайменше 35 осіб отримали максимальні терміни – 20 років позбавлення волі.
Петро Савченко, колишній вчитель історії з Мелітополя, зараз перебуває в Києві, куди йому вдалося виїхати через треті країни після восьми місяців переховувань.
“Мене шукали за те, що я відмовився викладати за російськими підручниками. Колегу, який залишився, звинуватили у шпигунстві та вивезли у невідомому напрямку. Вже півроку родина не має жодної інформації про нього”, – ділиться Петро під час нашої зустрічі на Хрещатику.
Особливі категорії постраждалих
Військовослужбовці у полоні
Особливо небезпечним є становище військовослужбовців, захоплених у полон. Як повідомляє Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець, багатьом з них висувають обвинувачення у “тероризмі” або “найманстві”, що суперечить міжнародним конвенціям про поводження з військовополоненими.
Міжнародна спільнота намагається реагувати на ці порушення. Минулого тижня Європарламент ухвалив резолюцію із засудженням практики фальшивих судових процесів. Проте реальних механізмів впливу на окупаційну владу бракує.
Свідчення переселенців
Під час прогулянки Маріїнським парком я зустріла Олену, яка переїхала до Києва з окупованого Криму минулого року. Її розповідь вразила мене до глибини душі.
“Мого дядька звинуватили у шпигунстві через старий український прапор, який зберігався на горищі. Під час обшуку його знайшли. Тепер він відбуває 12-річне покарання десь у Сибіру. Листи доходять рідко, і завжди з ознаками перевірки”, – розповідає жінка, гуляючи алеями парку, де колись бувала разом з родичами.
Механізм залякування
За інформацією від українських розвідувальних служб, окупаційна влада активно використовує звинувачення у шпигунстві для залякування місцевого населення та створення атмосфери тотального контролю. Особливо часто об’єктами таких звинувачень стають активісти, журналісти, вчителі та медики, які відмовляються співпрацювати з окупантами.
Станом на сьогодні українській владі вдалося повернути через обміни лише 15 осіб, несправедливо засуджених за шпигунство. Складність ситуації полягає в тому, що багатьох утримуваних окупанти навіть не визнають офіційно заарештованими.
Документування воєнних злочинів
Юрій Бєлоусов, керівник Офісу Генпрокурора з питань воєнних злочинів, під час брифінгу в Будинку преси наголосив, що кожен такий випадок ретельно документується для майбутніх міжнародних судових процесів.
“Ми збираємо докази, свідчення родичів, аналізуємо навіть ті фрагменти ‘судових процесів’, які транслюють окупаційні ЗМІ. Це копітка робота, але дуже важлива для відновлення справедливості”, – пояснив він.
Підтримка родин ув’язнених
Тим часом на підконтрольній Україні території активісти створюють групи підтримки для родин незаконно ув’язнених. Вчора я відвідала зустріч такої групи на Подолі, де родичі обмінюються досвідом, як підтримувати зв’язок з рідними та боротися за їхнє звільнення.
Коли пишеш про такі історії, серце кров’ю обливається. За кожним вироком – понівечена доля, розбита родина, зруйновані мрії. І єдине, що ми можемо зробити – це говорити про це, не дозволяти світу забути про несправедливість, що коїться за лінією фронту.
