Hromadske запускає серію листів до річниці Євромайдану
Одинадцять років тому студенти вийшли на Майдан Незалежності, і ніхто тоді не міг передбачити, як ця подія змінить історію України. Коли я проходжу зараз повз Майдан, особливо осінніми вечорами, мимоволі згадую ті дні – холодні, напружені, але сповнені неймовірної єдності та надії.
Цього тижня Hromadske розпочало особливий проєкт до річниці Революції Гідності – цикл “Євромайдан у 7 листах: як це було”. Команда медіа планує щотижня публікувати емоційні листи-спогади учасників та свідків тих історичних подій. Перший лист вже доступний на їхній платформі.
“Ми хотіли відійти від стандартного формату статей та інтерв’ю. Листи – це щось дуже особисте, інтимне. Через них можна передати ті емоції, які неможливо вмістити в звичайний репортаж”, – розповіла мені Марія Ковальчук, керівниця проєкту, коли ми зустрілися в “Кавомані” на Хрещатику.
Особисті історії учасників
Під час нашої розмови до столика підійшов чоловік середнього віку. Виявилося, він випадково почув нашу розмову і не міг не втрутитися. Сергій, як він представився, був медиком на Майдані. “Знаєте, я ніколи про це не писав, навіть рідним не все розповідав. А зараз розумію, що треба ці історії зберігати. Для дітей, онуків”, – сказав він, і в очах промайнуло щось таке, що одразу повернуло мене в ті дні.
Проєкт Hromadske зібрав листи від різних людей – студентів, журналістів, медиків, митців, простих киян, які просто не могли залишатися осторонь. “Ми отримали понад 30 листів, обрали найбільш різноманітні історії, які показують Майдан з різних ракурсів”, – пояснює Марія.
Перший опублікований лист належить студентці, яка тоді навчалася на першому курсі Києво-Могилянської академії. Вона описує своє сприйняття перших днів протесту, коли Майдан був ще студентським, коли ніхто не знав, що буде далі.
“Мамо, я не могла тобі сказати по телефону, але я сьогодні ночую на Майдані. Не хвилюйся, нас тут багато, ми разом. Я повинна бути тут”, – так починається її лист до матері, який вона так і не надіслала тоді, в листопаді 2013-го.
Збереження пам’яті
За словами організаторів проєкту, кожен лист супроводжуватиметься архівними фотографіями та коментарями істориків, які допоможуть контекстуалізувати спогади.
Я пройшлася вчора Інститутською, зупинилася біля меморіалу Героям Небесної Сотні. Група школярів слухала екскурсію. Дивно усвідомлювати, що для цих дітей Майдан – це вже історія, яку вони не застали. Саме тому такі проєкти, як “Євромайдан у 7 листах”, є надзвичайно важливими – вони зберігають живу пам’ять, емоції, людські історії.
Пригадую, як працювала тут під час тих подій, як замерзали руки з диктофоном, як ми з колегами передавали одне одному термос із чаєм. Як страшно було в найтемніші дні лютого, і як попри все відчувався неймовірний дух єдності.
Історії звичайних людей
На Майдані тоді було багато мешканців Троєщини, мого рідного району. Пам’ятаю бабусю Ніну, яка щодня приносила домашні пиріжки на барикади, хоча сама ледве ходила. “Дівчинко, я мало що можу, але пиріжки пекти вмію”, – казала вона мені.
За даними Українського інституту національної пам’яті, події Революції Гідності охопили період з 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року. За цей час загинуло більше сотні людей, яких ми знаємо як Героїв Небесної Сотні.
“Через листи ми намагаємося показати не лише хронологію подій, а й той емоційний слід, який Майдан залишив у серцях людей. Як змінив їхнє сприйняття країни, суспільства, самих себе”, – розповіла Оксана Думанська, одна з редакторок проєкту.
Майбутні публікації
Наступний лист, який планують опублікувати, належить фотографу, який фіксував події Революції Гідності. За словами організаторів, цей текст дозволить побачити Майдан через об’єктив камери людини, яка намагалася зупинити час.
Якщо ви були учасником або свідком подій Революції Гідності і хочете поділитися своєю історією, команда Hromadske запрошує надсилати листи на електронну пошту проєкту. Можливо, саме ваша історія стане важливою частиною цієї мозаїки пам’яті.
Сьогодні, гуляючи центром Києва, я зустріла туристів, які з цікавістю розглядали фотографії з Майдану на стіні Українського дому. “Це було тут? Просто на цьому місці?” – запитували вони. Так, це було тут. І завдяки таким проєктам, як “Євромайдан у 7 листах”, ця історія залишається живою, справжньою, близькою.
І хоча минуло вже одинадцять років, листопадові дні завжди повертають нас на Майдан. А такі проєкти допомагають не забувати, чому ми тоді вийшли і що відчували, коли стояли пліч-о-пліч, разом дихаючи морозним повітрям і вірячи у зміни.
