Картонний протест Даніїл Зенкін: три дні життя протестувальника
Останні серпневі дні принесли до Києва не лише спекотну погоду, але й нову хвилю громадянської активності. На Майдані Незалежності з’явилася невелика, але помітна фігура — 27-річний Даніїл Зенкін із саморобним картонним плакатом. Його тиха форма протесту привернула увагу не лише перехожих, але й соціальних мереж, де відео з ним набрали тисячі переглядів.
Я зустріла Даніїла на третій день його акції. Звичайний хлопець у потертих джинсах та сірій футболці тримав плакат із написом “Ми заслуговуємо кращого”. Поруч — невеликий рюкзак і пляшка води.
“Почалося все спонтанно”, — розповідає Даніїл, ховаючись від сонця в тіні каштанів. “Три дні тому я йшов повз міську адміністрацію і побачив, як комунальники зносять дитячий майданчик у нашому районі на Оболоні. Це була остання крапля”.
Виявляється, цей майданчик збудували самі мешканці будинку на вулиці Героїв Дніпра два роки тому. Зібрали кошти, власноруч встановили гойдалки, облаштували територію. А тепер там планують звести черговий МАФ.
“Я просто пішов додому, взяв картонну коробку від нової пральної машини, написав своє послання і прийшов на Майдан”, — посміхається хлопець.
Історія тисяч киян
Історія Даніїла — це історія тисяч киян, які стикаються з байдужістю до їхніх потреб. Але замість скаржитися в соцмережах, він вирішив діяти інакше.
Перший день протесту був найважчим. “Люди дивилися з подивом, дехто крутив пальцем біля скроні”, — згадує Даніїл. “Патрульні підходили двічі, перевіряли документи, питали, чи є дозвіл на проведення акції”.
На другий день все змінилося. Відео з Даніїлом опублікував популярний київський паблік, і до хлопця почали підходити журналісти. Тоді ж з’явилися й перші однодумці.
“Прийшли троє хлопців з такими ж картонними плакатами. Потім дівчата з термосами гарячого чаю, хоча на вулиці було +30”, — сміється він. “Увечері нас було вже близько 15 осіб”.
Феномен “картонного протесту”
Оксана Петренко, активістка ГО “Київ для людей”, пояснює феномен “картонного протесту”: “Це дуже по-київськи — тихий, але наполегливий спротив. Без криків, без агресії, але з чіткою позицією. Такі акції часто виявляються ефективнішими за гучні мітинги”.
На третій день до Даніїла приєдналися вже близько 30 осіб. Серед них була й 65-річна Галина Степанівна, яка прийшла з плакатом “Не чіпайте наші двори”.
“Я все життя прожила на Троєщині, і бачила, як зникають зелені зони, дитячі майданчики, а натомість з’являються чергові генделики та забудови”, — каже пенсіонерка. “Цей хлопець — молодець, що не мовчить”.
Реакція влади та розвиток протесту
Міська влада поки що не реагує на акцію офіційно, хоча кілька депутатів Київради вже залишили коментарі в соцмережах, обіцяючи “розібратися в ситуації”.
Тим часом “картонний протест” розростається. На четвертий день акції Даніїл планує перейти до міської адміністрації, а також запустити онлайн-петицію.
“Я працюю IT-спеціалістом, маю хорошу роботу і міг би просто закрити очі на все це. Але ми мусимо захищати свій простір”, — пояснює Даніїл свою мотивацію.
Системна проблема
За словами представників ГО “Київський екологічний центр”, за останній рік у столиці знищено понад 50 громадських просторів, створених самими мешканцями. Натомість з’являються МАФи, парковки та комерційні об’єкти.
“Проблема не лише в конкретному дитячому майданчику”, — коментує урбаніст Максим Кравчук. “Проблема в системному ігноруванні потреб мешканців. Люди самоорганізовуються, створюють щось корисне, а потім приходять “дорослі дяді” і все руйнують заради комерції”.
Сила маленьких вчинків
Коли я прощалася з Даніїлом, до нього підійшла молода мама з двома дітьми. Малюки тримали маленькі саморобні плакатики. “Ми з Виноградаря, у нас таке ж саме. Можна до вас приєднатися?” — запитала жінка.
І в цьому, мабуть, головна сила “картонного протесту” — він відгукується в серцях звичайних киян, які хочуть бути почутими.
А Даніїл Зенкін із своїм картонним плакатом стоїть на Майдані, нагадуючи всім нам про силу маленьких, але принципових вчинків.
