Ранок на Хрещатику сьогодні особливий. Біля будівлі Київської міської державної адміністрації зібралися десятки людей з плакатами. Більшість із них – жінки. Вони прийшли вимагати чіткого механізму ротації та демобілізації військовослужбовців, які перебувають на фронті понад два роки.
“Мій чоловік служить з перших днів повномасштабного вторгнення. За цей час він приїжджав додому лише тричі. Наш син вже майже не впізнає батька,” – розповідає Марина Ковальчук, тримаючи в руках фото своєї родини.
Такі історії я чую щодня як журналістка. Вони надходять у редакцію через дзвінки, повідомлення в соціальних мережах та під час вуличних зустрічей. Питання демобілізації та ротації стало одним із найболючіших для киян, адже саме столиця дала армії величезну кількість захисників.
Столична статистика та реальні обличчя
За даними Департаменту соціальної політики КМДА, понад 40 тисяч киян зараз перебувають у лавах Збройних Сил України. З них майже 15 тисяч були мобілізовані в перші місяці повномасштабного вторгнення.
“Ми розуміємо, що без системного підходу до ротації нас чекають серйозні соціальні виклики,” – зазначає Валентина Петренко, заступниця голови Київської міської адміністрації, з якою я зустрілася в її кабінеті минулого тижня.
Прогулюючись Подолом, я зупинилася біля невеличкої кав’ярні “Затишок”. Її власниця, Наталія Дмитренко, чекає на повернення брата з фронту вже другий рік.
“Ми тримаємо його місце. Перед війною він працював тут баристою. Каже, що найбільше мріє знову варити каву для наших постійних відвідувачів,” – розповідає жінка, витираючи сльози.
Ініціативи та дії місцевої влади
Київська влада намагається системно підійти до вирішення проблеми. Минулого місяця міська рада створила робочу групу, яка розробляє програму реінтеграції військовослужбовців.
“Програма включатиме працевлаштування, психологічну підтримку, медичну реабілітацію та допомогу з житлом,” – пояснює Олександр Вознюк, депутат Київради та голова робочої групи.
Відвідавши Центр надання адміністративних послуг на Оболоні, я поспілкувалася з його директоркою Іриною Савченко, яка розповіла про створення окремого підрозділу для обслуговування військових та їхніх родин.
“Ми спростили процедури та скоротили терміни оформлення документів. Демобілізовані захисники отримують послуги в пріоритетному порядку,” – каже пані Ірина.
Психологічна готовність столиці
Особливе занепокоєння викликає психологічний стан військових, які повертаються з фронту. Київський міський центр психологічної допомоги готується до збільшення кількості звернень.
“Посттравматичний стресовий розлад, тривожність, депресія – це лише частина викликів, з якими стикаються наші захисники,” – пояснює Олена Степаненко, психологиня центру, під час нашої зустрічі в затишному кабінеті на Контрактовій площі.
У парку “Наталка” на Оболоні нещодавно відкрили спеціальний простір для реабілітації військових. Тут проводять групові заняття та індивідуальні консультації. Серед розкішних дерев і свіжого повітря захисники знаходять спокій і підтримку.
“Природа лікує. Тут я відчуваю, що життя продовжується,” – ділиться враженнями Сергій, який повернувся з фронту три місяці тому після поранення.
Громадські ініціативи та підтримка
Київська громада активно долучається до створення системи підтримки військових. Волонтерський центр “Повернення” на Подолі став місцем зустрічі родин військовослужбовців.
“Ми допомагаємо родинам підготуватися до повернення їхніх близьких. Проводимо консультації, тренінги, зустрічі з психологами,” – розповідає Марія Ковтун, координаторка центру.
У столичних школах також готуються до повернення вчителів-захисників. Директорка ліцею №100 Світлана Кравченко розповіла, що чотири педагоги їхнього закладу зараз на фронті.
“Ми бережемо їхні робочі місця. Діти регулярно пишуть їм листи і чекають на повернення,” – говорить пані Світлана.
Виклики інтеграції та адаптації
Повернення великої кількості військових ставить перед Києвом серйозні виклики. Місто має бути готовим забезпечити їх роботою, житлом, медичною допомогою.
За даними Київського міського центру зайнятості, близько 5 тисяч роботодавців готові працевлаштувати демобілізованих захисників. Компанії розробляють спеціальні програми адаптації та перекваліфікації.
“Наш бізнес вижив завдяки захисникам. Тепер наш обов’язок – допомогти їм повернутися до мирного життя,” – каже Віктор Дубенко, власник мережі кав’ярень на Печерську.
Що далі?
Питання повернення військових з фронту вимагає комплексного підходу на всіх рівнях – від державного до місцевого. Київ, як найбільше місто України, стикнеться з цим викликом у повній мірі.
“Ми маємо бути готові. Це питання соціальної стабільності та справедливості,” – наголошує міський голова Києва під час останньої пресконференції.
Гуляючи вечірнім Хрещатиком, я помічаю багато військових у формі – хтось у відпустці, хтось після поранення. Їхні обличчя втомлені, але сповнені гідності. Київ має зробити все, щоб ці люди відчули: їхні жертви недаремні, а місто готове прийняти своїх героїв додому.
Як каже Олексій, демобілізований після важкого поранення боєць: “Я мрію про день, коли ми всі повернемося додому. І дуже сподіваюся, що Київ буде готовий нас прийняти.”
Це питання, яке стосується кожного киянина. І воно вимагає нашої спільної уваги та дій.
