Минулого тижня моя знайома Аня, що працює юристкою в центрі, зателефонувала вранці й запитала: “Ти бачила цю історію з Monobank?” У її голосі відчувалася тривога. Ми обидві користуємося цим банком. І раптом усвідомлюєш: твоє фото, зроблене під час відеоверифікації, може опинитися в публічному просторі. Без твоєї згоди. З необґрунтованими звинуваченнями.
Ситуація, що розгорнулася 9 березня, торкнулася не просто однієї людини. Вона змусила тисячі киян замислитися про те, наскільки захищені їхні персональні дані. І чи можемо ми довіряти тим, кому довірили свої гроші.
Як починалася історія
Олег Гороховський, співзасновник Monobank, опублікував у соцмережі Threads фотографію своєї клієнтки Карини Кольб. Знімок було зроблено під час відеоідентифікації. На задньому плані видніється прапор, схожий на російський. Супровідний текст натякав на колабораційну діяльність.
Карина звернулася до банку з простим питанням: чому заблокували рахунок? Натомість отримала публічне звинувачення. Виявилося, що на фото був прапор Словенії, де вона перебувала як біженка з України. Її родина воює проти російських окупантів.
Розмовляючи з юристами на Подолі, я почула безліч історій про схожі випадки. Коли людину судять за зовнішніми ознаками. Коли емоції беруть гору над фактами. Один адвокат сказав мені: “Презумпція невинуватості існує не просто так. Це захист від свавілля.”
Що кажуть захисники прав
Офіс омбудсмана дав чітку відповідь на запит Радіо Свобода. Фотографія клієнтки та інформація про блокування рахунку є банківською таємницею. Це персональні дані. Їх публікація без згоди людини неправомірна.
Марина Сидоренко, правозахисниця, з якою я спілкувалася в кав’ярні на Хрещатику, пояснила: “Банк зобов’язаний захищати інформацію про клієнтів. Це не просто правило – це закон.” Цивільний кодекс, Закон про банки, правила Національного банку – всі ці документи створені для нашого захисту.
Незаконне поширення конфіденційної інформації може призвести до кримінальної відповідальності. Йдеться про порушення недоторканності приватного життя. Але головне питання інше: як взагалі така ситуація могла статися?
Презумпція невинуватості: принцип, який ми забуваємо
Офіс омбудсмана окремо звернув увагу на вживання слова “колаборантка”. Колаборація – це кримінальне правопорушення. Вину має встановлювати суд. Не блогер у соцмережах. Не співзасновник банку.
Ігор Петрович, викладач права в одному з київських університетів, сказав мені: “Ми живемо в складні часи. Емоції зрозумілі. Але закон існує саме для того, щоб захистити нас від помилок і свавілля.”
Конституція України гарантує: людина вважається невинуватою, доки її провину не доведено. Це фундамент правової держави. Коли хтось публічно називає іншу людину колаборанткою без вироку суду, він порушує цей принцип.
Наслідки для постраждалої
Адвокатське об’єднання Addati Group взялося захищати Карину Кольб. Протягом трьох діб до Monobank та Олега Гороховського мали бути направлені досудові вимоги. Постраждала має право звернутися до поліції, подати цивільний позов, вимагати відшкодування моральної шкоди.
Тетяна Коваль, психологиня, яка веде прийом на Печерську, розповіла про наслідки таких ситуацій: “Людина опиняється під публічним тиском. Її репутацію зруйновано. Навіть коли правда з’ясовується, слід залишається.”
Я уявляю, як Карина відкривала свій телефон того дня. Бачила своє фото в чужих руках. Читала коментарі незнайомців. Відчувала безсилля перед потужною машиною публічного засудження.
Реакція регуляторів
Національний банк звернувся до Monobank за поясненнями. НБУ аналізує обставини поширення персональних даних. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розпочав перевірку можливих порушень законодавства.
Володимир Захарченко, банківський експерт, з яким я зустрілася в Мінфіні, пояснив: “Банківська система тримається на довірі. Коли ця довіра підривається, страждають усі – і клієнти, і самі банки.”
Monobank здобув популярність завдяки зручності та сучасному підходу. Багато киян обрали його як основний банк. Тепер вони замислюються: чи безпечні їхні дані?
Вибачення, що запізнилися
Гороховський зрештою вибачився. Запевнив, що дані користувачів у безпеці. Пообіцяв передавати інформацію лише правоохоронним органам. Але питання залишаються.
Сидячи вчора на лавці в парку Шевченка, я спостерігала за людьми. Молода мама з дитячим візочком перевіряла телефон. Студент розплачувався карткою за каву. Літня пані знімала гроші в банкоматі. Кожен із них довіряє банківській системі частинку свого життя.
Що це означає для киян
Ця історія – не просто конфлікт між банком і клієнткою. Це нагадування про наші права. Про те, що персональні дані потребують захисту. Що емоції не можуть замінювати правосуддя.
Оксана, власниця невеличкого магазину на Лук’янівці, поділилася думкою: “Я розумію патріотичні почуття. Але не можна просто так звинувачувати людей. Для цього існують спеціальні органи.”
Правозахисники радять: якщо ви опинилися в подібній ситуації, діяте послідовно. Зверніться до поліції. Подайте скаргу до Національного банку. Зверніться до омбудсмана. Скористайтеся послугами адвоката. Закон на вашому боці.
Відповідальність у цифрову епоху
Ми живемо в часи, коли одна публікація може зруйнувати репутацію. Коли фото, зроблене для верифікації, стає зброєю. Коли межа між публічним і приватним розмивається щодня.
Андрій Мельник, IT-спеціаліст з Либідської, сказав: “Технології дають можливості. Але вони також створюють ризики. Захист даних – це не опція. Це необхідність.”
Банки зберігають нашу фінансову інформацію. Фотографії. Документи. Історію транзакцій. Вони бачать нашу повсякденність. І саме тому відповідальність величезна.
Урок для всіх
Гуляючи вчора Андріївським узвозом, я зустріла знайому художницю. Вона малювала портрет туристки. “Кожна людина має право на свою історію,” – сказала вона. “Право розповісти її самій.”
Історія з Monobank нагадує: ми всі можемо помилятися. Але коли помиляється той, хто має владу – банк, держава, медіа – наслідки можуть бути руйнівними. Перевірка інформації. Повага до приватності. Дотримання законів. Це не формальності. Це основа суспільства, в якому ми хочемо жити.
Карина Кольб отримає юридичну підтримку. Регулятори проведуть перевірку. Можливо, будуть якісь санкції. Але головне вже сталося – розмова почалася. Про межі дозволеного. Про баланс між безпекою та приватністю. Про цінність людської гідності.
Цього вечора я перевірю налаштування конфіденційності у своїх додатках. Перечитаю угоду з банком. Можливо, поставлю кілька питань. Бо це мої дані. Моє приватне життя. І ніхто не має права розпоряджатися ними без моєї згоди. Навіть з найкращими намірами.
