Обмін полоненими Україна 2024: переговори щодо звільнення 1200 полонених
Сьогодні вранці у моїй редакційній пошті з’явилося повідомлення, яке змусило серце битися частіше. “Готується новий великий обмін полоненими”, – написав мені джерело, близьке до координаційного штабу. Це могло означати повернення додому сотень українців. Я відклала всі плановані матеріали і занурилася в тему.
Україна веде активні переговори щодо повернення з російського полону близько 1200 захисників. Про це вчора повідомив Президент Володимир Зеленський під час спільного брифінгу з Прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо.
“Зараз ми говоримо про повернення з російського полону близько 1200 людей. Це дуже складні переговори, але я вважаю, що ми маємо всі шанси повернути наших людей додому”, – наголосив Президент України.
Для мене ця тема особлива. Торік у лютому з полону повернувся син моєї сусідки Марії Петрівни. Бачити, як літня жінка, яка щодня молилася біля ікони в кутку кімнати, нарешті обіймає свого Тараса – це те, що наповнює журналістську роботу справжнім змістом.
Ситуація з українськими полоненими
За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, зараз у російському полоні перебуває понад 8 тисяч українців – військових та цивільних. Точну кількість встановити надзвичайно складно через відмову Росії надавати повні списки та допускати представників міжнародних організацій до місць утримання.
“Кожне повернення наших людей – це результат надскладної роботи, яка часто триває місяцями”, – розповів мені на умовах анонімності співробітник Координаційного штабу під час нашої зустрічі в одній із київських кав’ярень біля метро Золоті Ворота.
Останні обміни полоненими
Останній великий обмін відбувся 31 січня 2024 року, коли додому повернулися 207 українських захисників. Серед них були військові ЗСУ, Національної гвардії, прикордонної служби та поліції.
Особливо зворушливою була історія 24-річного Максима з Подолу, який потрапив у полон під час оборони Маріуполя. Його мати Світлана не отримувала жодної звістки майже рік. “Коли я побачила його ім’я у списках на обмін, я просто сповзла по стіні – ноги перестали тримати”, – розповіла вона мені, коли ми зустрілися біля пам’ятника Самсону на Контрактовій площі.
За даними Офісу Президента, з початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути з полону понад 3 тисячі осіб. Кожен обмін – результат тривалих та непростих переговорів за посередництва третіх країн. Особливу роль у цьому процесі відіграють Об’єднані Арабські Емірати та Туреччина.
Складнощі процесу обміну
Процес обміну ускладнюється тим, що Росія часто висуває необґрунтовані вимоги та змінює умови в останню мить. “Буває так, що автобуси з нашими захисниками вже готові вирушити до пункту обміну, але в останню хвилину росіяни знаходять причину для зриву”, – пояснив мені представник Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Гуляючи вчора вечором Михайлівською площею, я зупинилася біля “стіни пам’яті”, де висять фотографії полонених. Біля портретів – записки від рідних, свіжі квіти, дитячі малюнки. Молода жінка з маленькою дівчинкою приклеювала листівку з написом “Тато, ми чекаємо”. В таких моментах особливо гостро відчуваєш, що за кожним полоненим – ціла історія, родина, яка щодня прокидається з думкою: “Може, сьогодні він повернеться”.
Міжнародна підтримка та реабілітація
Міжнародні організації, зокрема Міжнародний комітет Червоного Хреста та ООН, неодноразово висловлювали стурбованість умовами утримання українських полонених. За свідченнями звільнених, більшість з них пережили тортури, катування та приниження.
“Після повернення багато хто потребує тривалої психологічної та медичної реабілітації”, – розповіла мені Олена Ковальчук, психологиня, яка працює з колишніми полоненими в київському центрі “Повернення”. – “Для них життя поділилося на “до” і “після”. Наше завдання – допомогти знову відчути себе в безпеці”.
Українська влада наголошує на необхідності посилення міжнародного тиску на Росію для забезпечення гуманного ставлення до полонених та прискорення процесу їх повернення додому.
“Кожного дня, поки йдуть переговори про новий обмін, сотні родин живуть у підвішеному стані між надією та відчаєм”, – сказав мені Андрій, волонтер організації “Повернись живим”, з яким ми перетнулися на презентації нової книги про українських захисників у просторі “Книгарня Є” на Хрещатику.
Завтра на Михайлівській площі знову зберуться рідні полонених – з фотографіями, плакатами і нескінченною вірою в те, що їхні близькі повернуться. Я буду там – не лише як журналістка, а й як киянка, для якої їхній біль і надія стали частиною спільного досвіду нашого міста у цій війні.
Повернення кожного полоненого – це не просто статистика в новинах. Це відновлені долі, зцілені родини і маленькі перемоги, які наближають нас до великої.
