Освіта дітей біженців за кордоном: як Київ підтримує
Вже третій рік навчання поспіль тисячі українських дітей змушені здобувати освіту за межами рідної країни. За даними Міністерства освіти і науки України, понад 700 тисяч українських школярів продовжують навчатися за кордоном. Для багатьох київських родин, які виїхали після повномасштабного вторгнення, питання освіти стало одним із найгостріших. Як столиця підтримує своїх наймолодших громадян на відстані?
Минулого тижня я зустрілася з Мариною Горбань, мамою двох дітей шкільного віку, яка зараз мешкає у Варшаві. Її донька Софія навчається у восьмому класі, а син Максим – у п’ятому.
“Коли ми виїжджали з Києва в березні 2022-го, думали, що на кілька місяців. Тепер живемо тут майже два роки. Найскладніше було зрозуміти, як дітям не втратити зв’язок з українською освітою”, – розповідає Марина, поки ми п’ємо каву в центрі Києва, куди вона приїхала владнати документи.
Програма “Освіта без кордонів”
Київська міська державна адміністрація спільно з Департаментом освіти запустили торік програму “Освіта без кордонів”, яка допомагає дітям-киянам, що опинилися за кордоном, підтримувати зв’язок з рідними школами. Програма передбачає можливість дистанційного навчання за українською програмою, консультації з учителями та психологічну підтримку.
“Наша школа на Оболоні організувала вечірні онлайн-групи для дітей за кордоном. Тричі на тиждень Софія і Максим підключаються до занять з української мови, літератури та історії. Це безцінно – діти не втрачають мову і розуміння свого коріння”, – ділиться Марина.
Заступниця директора київської школи №215 Оксана Петренко підтверджує: їхній заклад підтримує зв’язок із понад 70 учнями, які зараз навчаються в європейських країнах.
“Ми створили спеціальний розклад для таких дітей, враховуючи різницю в часі. Вчителі записують додаткові відеоуроки, проводять індивідуальні консультації. Діти можуть навчатися в іноземних школах і паралельно не втрачати зв’язок з українською системою освіти”, – пояснює пані Оксана.
За інформацією Департаменту освіти КМДА, київські школи забезпечують дистанційне навчання для понад 15 тисяч школярів, які перебувають за кордоном. Крім того, запрацювала електронна бібліотека українських підручників, доступна з будь-якої точки світу.
Українські суботні школи за кордоном
Окрема історія – українські суботні школи, які відкрилися в багатьох європейських містах. У Варшаві такий заклад відвідує 11-річний Максим.
“Там діти не тільки вчать українську мову, а й знайомляться з нашими традиціями, історією, співають українських пісень. Цей культурний зв’язок неможливо переоцінити”, – розповідає його мама.
У багатьох європейських країнах місцева влада пішла назустріч українським родинам. У Польщі, Чехії, Німеччині та інших державах школи організували додаткові класи для українських дітей, запросили вчителів-білінгвів та ввели вивчення української мови як факультатив.
Виклики для випускників
Однак не всі проблеми вдалося вирішити. Родина Тарасенків із Троєщини, яка зараз мешкає в Берліні, зіткнулася з труднощами під час складання випускних іспитів в українській школі.
“Наш син закінчував 11 клас. Ми хотіли, щоб він отримав український атестат. Довелося приїжджати до Києва на НМТ. Це було непросто ні фінансово, ні організаційно”, – розповідає Андрій Тарасенко, батько випускника.
У відповідь на такі виклики Міністерство освіти запровадило можливість складати НМТ в українських посольствах та консульствах за кордоном. Цього року таку можливість матимуть випускники в 33 країнах світу.
Психологічна підтримка
Психологи наголошують: освіта для дітей-біженців – це не лише знання, а й важливий елемент стабільності.
“Коли дитина змушена покинути свою домівку, школу, друзів, вона переживає сильний стрес. Можливість продовжувати навчання, особливо з елементами знайомого освітнього середовища, створює відчуття нормальності в ненормальній ситуації”, – пояснює Ірина Ковальчук, психологиня київського Центру соціальних служб.
Київська влада також запустила серію вебінарів для батьків, які виховують дітей за кордоном. Теми різноманітні: від практичних порад щодо адаптації в новій країні до способів підтримки української ідентичності.
“Ми говоримо з батьками про те, як створювати українське середовище в умовах іншої країни, як допомогти дитині зберегти мову, традиції, відчуття приналежності до своєї Батьківщини”, – розповідає Наталя Гончаренко, одна з ведучих таких вебінарів.
Досвід українських вчителів за кордоном
Наталя Сеник, вчителька з Києва, яка зараз працює в українській суботній школі в Празі, ділиться своїми спостереженнями: “Діти дуже швидко адаптуються до нового середовища, вивчають мову, знаходять друзів. Але так само їм важливо відчувати зв’язок з Україною. Коли ми святкуємо українські свята, вивчаємо нашу історію – я бачу, як світяться їхні очі”.
Плани на майбутнє
Плануючи майбутнє, київська влада вже розробляє програми реінтеграції для дітей, які повернуться до України. Адже багато з них провели у іншому мовному і культурному середовищі кілька важливих років свого розвитку.
“Ми готуємо школи до того, що колись ці діти повернуться. Вони будуть іншими – з новим досвідом, можливо, з іншим рівнем знань з різних предметів. Наше завдання – забезпечити їм м’яке повернення в українську освітню систему”, – наголошує представниця Департаменту освіти КМДА.
І хоча наразі тисячі київських родин все ще перебувають за кордоном, зв’язок із рідним містом не переривається. Маленькі кияни продовжують вивчати рідну мову, історію та культуру – нехай і за сотні кілометрів від дому. А Київ робить усе можливе, щоб підтримати своїх наймолодших громадян, де б вони не були.
