Коли політика втрутилася у футбол
У той момент, коли “Динамо” готувалося до найпрестижнішого європейського змагання, політика несподівано втрутилася у футбол. Вже понад 55 років історики та вболівальники згадують скандальне рішення радянської влади, яке позбавило київський клуб можливості змагатися серед найкращих команд Європи.
Початок серпня 1968 року мав стати знаковим для київського “Динамо”. Команда готувалася до старту в Кубку європейських чемпіонів (попередник сучасної Ліги чемпіонів) та чекала на жеребкування. Проте футбольні плани раптово перекреслили події, що розгорталися далеко від спортивних арен.
“Після введення військ Варшавського договору до Чехословаччини відбулася політична реакція, яка докотилася й до спорту”, – розповідає Михайло Карпенко, київський спортивний історик.
Політична криза та спортивні наслідки
21 серпня радянські війська разом із союзниками увійшли до Чехословаччини для придушення “Празької весни“. Західноєвропейські країни відреагували миттєво – виникла ідея бойкоту спортивних змагань за участю країн-учасниць операції.
УЄФА скликав екстрене засідання, де обговорювалася можливість проведення жеребкування без представників країн Варшавського договору. Спортивні функціонери СРСР, відчувши загрозу міжнародної ізоляції, вирішили діяти на випередження.
“Це було типове радянське рішення – показати гордість та ‘незламність’ перед Заходом. Вони самі позбавили свої команди права виступати, щоб не отримати формальної відмови”, – пояснює Володимир Козюменський, футбольний експерт.
Фатальне рішення
27 серпня 1968 року голова Спорткомітету СРСР надіслав офіційного листа до УЄФА, повідомляючи про відмову радянських клубів від участі в європейських турнірах сезону 1968/69. Це рішення стосувалося не лише “Динамо”, а й московського “Торпедо” (володаря Кубка СРСР) та тбіліського “Динамо” (фіналіста Кубка).
Кияни у 1967-му здобули своє перше чемпіонство під керівництвом Віктора Маслова. Команда демонструвала сучасний динамічний футбол, що викликав захоплення в Європі. Багато експертів вважали, що саме в сезоні 1968/69 “Динамо” могло заявити про себе на найвищому рівні.
“Маслов створив унікальний футбольний ансамбль. У команді грали Бишовець, Серебряников, Сабо, Хмельницький – справжні зірки того часу. Їхня відсутність у єврокубках стала трагедією для українського футболу”, – згадує Юрій Давидов, ветеран київського футболу.
Реакція команди та наслідки
Цікаво, що гравці та тренери дізналися про відмову від участі в турнірі постфактум. За спогадами очевидців, Віктор Маслов був розлючений таким рішенням, але публічно критикувати владу не міг – це загрожувало серйозними наслідками.
“Нас просто поставили перед фактом. Ніхто нічого не пояснював, просто сказали, що цього року в Європі не граємо”, – згадував пізніше півзахисник тієї команди Володимир Мунтян.
Замість київського “Динамо” в турнірі зіграв шотландський “Селтік“, який отримав автоматичний прохід до наступного етапу. Того сезону Кубок європейських чемпіонів виграв “Мілан”, перемігши в фіналі “Аякс”.
Історичні втрати
Наслідки політичної заборони для “Динамо” виявилися значними. Команда втратила міжнародний досвід, який був необхідний для подальшого розвитку. Лише в 1975 році кияни зможуть здобути свій перший європейський трофей – Кубок володарів кубків.
“Це класичний приклад, як політика руйнує спорт. Українські вболівальники були позбавлені можливості побачити своїх улюбленців на європейській арені через рішення, прийняті далеко від футбольних стадіонів”, – підсумовує Олександр Шовковський, колишній воротар “Динамо” та футбольний експерт.
Через півстоліття історія з політичною забороною “Динамо” залишається болючою сторінкою для українського футболу. Вона нагадує про часи, коли спорт був заручником політичних ігор, а таланти футболістів приносилися в жертву ідеологічним інтересам.
