Критичні поставки вибухівки, необхідної для виробництва боєприпасів, що надходять в Україну з країн НАТО, опинилися під загрозою. За даними джерел Kyiv Independent, значна частина цих матеріалів перенаправляється до Ізраїлю для підтримки військових операцій в секторі Газа.
“Ситуація викликає серйозне занепокоєння,” – повідомив високопоставлений представник Міністерства оборони України, який побажав залишитися анонімним. “Перебої в постачанні ТНТ та інших вибухових речовин безпосередньо впливають на нашу здатність виробляти достатню кількість боєприпасів.”
За інформацією від військових аналітиків, постачання тротилу (ТНТ) та інших компонентів, необхідних для виробництва артилерійських снарядів, мін та інших боєприпасів, зменшилося майже на 30% порівняно з показниками другої половини 2023 року.
Представник оборонної промисловості, який працює з українськими виробниками, відзначив: “Виробництво боєприпасів – це складний ланцюжок, і брак одного компонента може зупинити весь процес. З початку року ми відчуваємо затримки з поставками ключових компонентів.”
Геополітичний вплив та конкуренція за ресурси
Конфлікт у секторі Газа, що загострився в жовтні минулого року, створив додатковий тиск на світові запаси вибухових речовин. США та інші країни НАТО збільшили постачання військових матеріалів до Ізраїлю, що вплинуло на раніше узгоджені графіки постачання для України.
“Ми спостерігаємо перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі. На жаль, це відбувається в критичний для України момент,” – пояснює Михайло Сamus, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. “Виробничі потужності західних країн не можуть одночасно забезпечити потреби двох активних конфліктів високої інтенсивності.”
Згідно з даними від джерел у НАТО, альянс намагається збалансувати свої зобов’язання щодо підтримки України та Ізраїлю, однак об’єктивні обмеження виробничих потужностей створюють складну ситуацію для обох країн.
Пошук альтернативних рішень
У відповідь на ситуацію, що склалася, Україна активно шукає альтернативні джерела постачання вибухових компонентів. За даними Міністерства стратегічних галузей промисловості, ведуться переговори з виробниками з Південно-Східної Азії та інших регіонів.
“Ми працюємо над диверсифікацією джерел постачання та розширенням власних виробничих можливостей,” – зазначив Олександр Камишін під час брифінгу минулого тижня. “Наша мета – створити стабільну систему забезпечення компонентами, яка буде менш залежною від зовнішніх факторів.”
Українські виробники боєприпасів також адаптуються до нових реалій, досліджуючи альтернативні формули та технології виробництва, що потенційно можуть зменшити залежність від традиційних вибухових речовин.
“Інновації народжуються з необхідності. Наші інженери працюють над методами, які дозволять нам бути більш автономними,” – розповів керівник одного з оборонних підприємств Києва.
Наслідки для фронту
Військові експерти попереджають, що затримки в постачанні вибухівки можуть мати серйозні наслідки для ситуації на фронті вже у другому кварталі 2024 року, якщо проблему не буде вирішено.
“Артилерія залишається вирішальним фактором у цьому конфлікті. Без достатньої кількості снарядів наші позиції значно ослабнуть,” – пояснює полковник ЗСУ Віталій Петренко. “Ми вже зараз змушені економити боєприпаси на деяких ділянках фронту.”
За оцінками військових аналітиків, Україна щомісяця потребує сотні тисяч артилерійських снарядів різних калібрів для ефективного протистояння російським силам.
Дипломатичні зусилля
Українська дипломатія активізувала зусилля для вирішення проблеми. Президент Володимир Зеленський під час нещодавніх зустрічей із західними лідерами неодноразово підкреслював важливість безперебійного постачання компонентів для боєприпасів.
“Ми дуже цінуємо підтримку наших партнерів, але важливо розуміти, що затримки в постачанні критично важливих матеріалів мають прямий вплив на здатність нашої країни захищати себе,” – заявив міністр закордонних справ України під час візиту до Брюсселя.
Експерти відзначають, що вирішення цієї проблеми потребуватиме координованих зусиль країн-членів НАТО, включаючи збільшення виробничих потужностей та перегляд пріоритетів розподілу критично важливих ресурсів.
Тим часом, українські військові та оборонна промисловість адаптуються до нових умов, шукаючи інноваційні рішення для підтримки обороноздатності країни в умовах обмежених ресурсів.
