Вчора увечері Київ завмер у скорботі. На 98-му році життя пішов із життя патріарх Філарет, постать неоднозначна, але безперечно значуща для української церкви та всієї столиці. Сьогодні місто готується до прощання з людиною, яка майже століття присвятила служінню.
Початок прощання у Свято-Михайлівському соборі
Увечері 20 березня тіло спочилого патріарха привезли до Свято-Михайлівського Золотоверхого собору. Цей храм не випадковий — його золоті куполи знають усі кияни, а сам собор завжди був свідком найважливіших подій церковного життя столиці. Від восьмої вечора почалося прощання, і вже перші години показали, скільки людей хочуть віддати останню шану патріарху.
Моя колега, яка живе неподалік від Михайлівської площі, розповідала, що люди почали підходити до собору ще до офіційного початку. Серед них були і літні кияни, які пам’ятають патріарха з часів радянських гонінь на церкву, і молодь, для якої він назавжди залишиться символом боротьби за незалежність української церкви.
Читання Євангелія та молитви
Згідно з давньою традицією, над гробом до ранку неділі безперервно читатимуть Євангеліє. Заупокійні молитви не змовкатимуть ані на хвилину. У п’ятницю вранці відслужать заупокійну Божественну літургію та панахиду, а потім прощання триватиме протягом усього дня.
Представники Православної церкви України наголошують, що доступ до прощання буде вільним. Проте можливі короткочасні обмеження з організаційних причин. Це зрозуміло — очікується, що попрощатися з патріархом прийдуть тисячі киян.
Неділя, 22 березня: день поховання
Найголовніші події відбудуться в неділю, 22 березня. Зранку, о пів на дев’яту, у Михайлівському соборі почнеться заупокійна літургія. Очолить її митрополит Епіфаній у співслужінні з єпископами та духовенством. Після літургії там же розпочнеться чин відспівування.
Жалобна процесія через центр Києва
А далі Київ побачить подію, яка назавжди залишиться в пам’яті столиці. Близько одинадцятої години від Михайлівського монастиря вирушить жалобна процесія. Шлях її пролягатиме через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору. Це серце старого Києва, маршрут, яким століттями ходили наші предки.
Уявляю, як виглядатиме ця процесія. Весняне сонце освітлюватиме куполи соборів, а тисячі киян стоятимуть уздовж шляху, провіваючи патріарха в останню дорогу. Софіївська площа, яка пам’ятає стільки історичних моментів, стане свідком ще одного.
Поховання у Володимирському соборі
У Володимирському соборі завершать відспівування та відбудеться поховання. Цей храм особливий для патріарха Філарета. У жовтні минулого року він написав духовний заповіт, де висловив чітке побажання — щоб відспівували його саме тут, архієреї УПЦ Київського патріархату.
Інна Миколаївна, яка вже понад тридцять років живе біля Володимирського собору, каже, що такого хвилювання в районі не бачила давно. Місцеві мешканці готуються до цього дня, розуміючи його історичне значення.
Життєвий шлях патріарха Філарета
Патріарх Філарет прожив довге життя. Народився він ще в далекому 1929 році, пережив радянські гоніння на церкву, активно боровся за автокефалію української церкви, став свідком і учасником найважливіших подій церковного життя незалежної України. Його постать завжди викликала дискусії, але навіть ті, хто не поділяв його позицію, визнавали силу його переконань.
Останні місяці патріарх хворів. У березні його госпіталізували через погіршення стану здоров’я. Проте навіть тоді він залишався в ясному розумі, приймав відвідувачів, благословляв віруючих.
Практична інформація для киян
Церква попереджає, що в розпорядку церемонії можливі зміни та уточнення. Тому тим, хто планує прийти на прощання, варто стежити за офіційними повідомленнями. Але головне вже зрозуміло — Київ прощатиметься з патріархом Філаретом з усією повагою, яку заслуговує людина такого масштабу.
Ці три дні — з вечора п’ятниці до недільного поховання — стануть важливими для багатьох киян. Хтось прийде попрощатися з духовним наставником, хтось — віддати шану історичній постаті, а хтось просто відчує потребу бути присутнім у цей значущий момент.
Місто живе в очікуванні неділі. Золоті куполи Михайлівського та Володимирського соборів стануть тихими свідками прощання з людиною, яка майже століття була невід’ємною частиною церковного життя України. А жалобна процесія через центр Києва нагадає всім нам про плин часу, про зміну поколінь, про те, що навіть найдовше життя колись закінчується.
