Прогулюючись Києвом, часом не відразу розумієш, у якій країні перебуваєш. Російська мова досі лунає на вулицях, у кав’ярнях, крамницях. Але якщо раніше це сприймалося як норма, то за останні роки ситуація змінилася. Зміни торкнулися й освітньої сфери, де питання мови навчання стало особливо гострим.
Минулого тижня відвідала Солом’янську гімназію, де спілкувалася з учителями та учнями про мовну ситуацію в їхньому закладі. Вчителька української мови Наталія Петренко розповіла про помітні зміни у ставленні дітей до державної мови.
«Після повномасштабного вторгнення діти самі почали переходити на українську. Навіть ті, хто в родині спілкується російською. Це їхній свідомий вибір», – поділилася вчителька.
Але не всюди ситуація така оптимістична. За словами батьків учнів з різних районів Києва, подекуди навіть на уроках учителі досі використовують російську, пояснюючи це звичкою або тим, що «так краще розуміють діти».
Саме тому вирішила поговорити з Оленою Івановською, мовною омбудсменкою України, про те, яка ситуація з використанням російської мови в київських школах склалася зараз і що загрожує порушникам мовного законодавства.
Від заборони до відповідальності
«З 16 липня 2022 року російська мова як мова ворога-агресора не може використовуватися у навчальному процесі в українських школах. Це стосується не лише Києва, а й усієї України», – наголосила Олена Івановська під час нашої розмови в її офісі на Хрещатику.
За її словами, порушення мовного законодавства може призвести до серйозних наслідків. «Штрафи для посадових осіб становлять від 3400 до 6800 гривень. Якщо порушення повторюється протягом року, сума зростає до 8500-11900 гривень», – пояснила омбудсменка.
На запитання про кількість скарг щодо використання російської мови в київських школах Івановська відповіла: «З початку 2023 року ми отримали понад 50 скарг саме з Києва. Це більше, ніж у 2022 році. Люди стали активніше відстоювати своє право на українськомовне навчання».
Від теорії до практики
Мовне питання в столичних школах часто виходить за межі класних кімнат. На перервах, у коридорах, шкільних їдальнях досі можна почути російську мову – як від учнів, так і від учителів.
Марина Ковальчук, мама двох школярів з Оболонського району, поділилася своїм досвідом: «Мої діти навчаються в одній з найкращих шкіл району. Але навіть там вчителька математики іноді переходить на російську під час пояснення складних тем. Коли я порушила це питання на батьківських зборах, мене підтримали не всі».
Директорка однієї з київських шкіл (яка попросила не називати її імені) розповіла: «Ми проводимо роз’яснювальну роботу з учителями. Більшість розуміють важливість використання державної мови. Але є й старші викладачі, яким складно перебудуватися після десятиліть викладання російською».
Позиція громадськості
Сергій Коваленко, представник громадської організації «Простір мови», наголошує: «Київ як столиця має подавати приклад. Мовне середовище у школах формує майбутнє нашої держави. Якщо в Києві ми не забезпечимо українськомовне навчання, то чого очікувати від інших регіонів?»
За даними Департаменту освіти КМДА, всі київські школи офіційно є українськомовними. Але реальність часто відрізняється від паперових звітів.
Олена Івановська підтвердила, що її офіс працює над посиленням моніторингу дотримання мовного законодавства в освітніх закладах: «Ми розробили спеціальний чек-лист для перевірок. Співпрацюємо з Державною службою якості освіти, щоб інтегрувати мовні питання в загальний моніторинг».
Шлях до змін
«Зміни не відбуваються миттєво, але вони необхідні», – підкреслила мовна омбудсменка. За її словами, найефективніший шлях – це поєднання контролю з просвітництвом.
«Ми проводимо вебінари для вчителів, розробляємо методичні рекомендації щодо переходу на українську мову викладання. Більшість педагогів розуміють важливість цього процесу», – додала Івановська.
Цікаво, що учні часто стають рушіями змін. Дванадцятикласниця Ліцею №100 Софія Литвиненко розповіла: «Після початку повномасштабної війни багато моїх однокласників, які раніше говорили російською, перейшли на українську. Це наш свідомий вибір і наш спосіб боротьби».
Що далі?
Мовне питання в київських школах залишається актуальним. Експерти погоджуються, що для повного переходу на українську мову навчання потрібен час, але цей процес має бути послідовним.
«Ми готові допомагати, а не лише карати. Школи, які потребують методичної підтримки в переході на українську мову викладання, можуть звертатися до нас», – підсумувала Олена Івановська.
Після війни, коли мовне питання стало частиною національної безпеки, використання української мови в освітньому процесі – це не просто дотримання закону, а й питання ідентичності та майбутнього країни. Київ як столиця має показувати приклад іншим регіонам, і схоже, що поступово це відбувається, нехай і не так швидко, як хотілося б.
