Російські чиновники під підозрою: розслідування вбивств Майдану
Бродила вчора вулицями Інститутської. Десять років минуло, а відчуття, ніби це було вчора – тут кожен камінь, кожна бруківка пам’ятає ті страшні лютневі дні. Зупинилася біля меморіалу Небесній Сотні, де завжди лежать свіжі квіти. Поруч літня жінка тихо витирала сльози. “Мій син тут був. Вижив, дякувати Богу. Але його друг – ні…”
Сьогодні у справі розстрілів на Майдані з’явилися нові деталі – Офіс Генпрокурора України оголосив про підозру 13 високопосадовцям із Росії. Серед них – колишні та чинні представники силових структур та державного апарату РФ.
“Це переломний момент у розслідуванні, який підтверджує наші давні припущення про російський слід у трагедії”, – розповів мені Сергій Горбатюк, колишній керівник управління спеціальних розслідувань ГПУ, який багато років працював над справами Майдану.
Деталі розслідування
За даними слідства, російські чиновники причетні до організації масових вбивств протестувальників під час Революції Гідності. Їм інкримінують співучасть у навмисному вбивстві та замаху на вбивство, а також у перевищенні влади та службових повноважень.
Олена Петренко, мати загиблого майданівця, ділиться зі мною своїми відчуттями: “Десять років чекаємо правди. Кожен новий поворот у справі – це надія, що справедливість таки настане. Але скільки ще років мине?”
Зі 104 вбитих учасників Революції Гідності, 78 загинули в центрі Києва 18-20 лютого 2014 року. Найкривавішим став день 20 лютого, коли снайпери та силовики розстрілювали беззбройних людей.
“Я був там, на Інститутській, – розповідає Андрій, медик-волонтер часів Майдану. – Ми витягували поранених під кулями. Ніколи не забуду очей тих хлопців… Хтось має відповісти за це все”.
Російський слід
За інформацією слідства, російські високопосадовці координували дії режиму Януковича, надавали консультації та ресурси для придушення протестів. Деякі з них безпосередньо перебували в Києві в найкритичніші моменти.
Цікаво, що більшість підозрюваних продовжують займати високі посади в Росії, що ускладнює притягнення їх до відповідальності. Українські правоохоронці готують документи для оголошення їх у міжнародний розшук.
Юрій Білоус, адвокат родин Небесної Сотні, вважає це рішення важливим, але недостатнім: “Заочне правосуддя – не те, чого прагнуть родини загиблих. Але в нинішніх умовах це максимум можливого. Головне – не зупинятися”.
Пам’ять і правосуддя
Під час моїх прогулянок Хрещатиком часто зустрічаю туристів, які розглядають фотографії загиблих на меморіалі. Багато хто з них не до кінця розуміє масштаб трагедії. Минулого тижня говорила з групою студентів з Франції – їх вразило, що майже через десятиліття справедливість так і не настала.
Розслідування вбивств на Майдані – одне з найбільш резонансних і складних в історії України. За словами прокурорів, зібрано понад 89 тисяч томів матеріалів, допитано тисячі свідків, проведено сотні експертиз.
“Ми стикаємося з величезними процесуальними труднощами, – пояснює Олексій Донський, прокурор у справах Майдану. – Багато підозрюваних втекли до Росії, документи знищено, свідки бояться говорити”.
Геополітичний контекст
Історія з російськими посадовцями – черговий доказ того, що події на Майдані були не просто внутрішнім конфліктом, а частиною більшої геополітичної стратегії Кремля.
Вчора була на відкритті виставки “Свідки Майдану” в Національному музеї. Вражаючі фотографії, особисті речі загиблих, кулі, вийняті з тіл… Коли дивишся на ці експонати, розумієш – ці рани не загояться, доки винні не відповідатимуть перед законом.
Для багатьох українців питання покарання винних у вбивствах майданівців стало символічним тестом для нашої правоохоронної та судової системи. І поки ми не пройдемо цей тест, не зможемо говорити про справжні зміни в країні.
Проспект Героїв Небесної Сотні в центрі Києва щодня нагадує нам про той лютий 2014-го. І про обіцянку, яку ми дали загиблим – збудувати країну, за яку вони віддали життя.
