Смерть Антона Бондаренка фіксера та військового
Сьогодні Київ прощається з Антоном Бондаренком — людиною, яку багато хто знав як талановитого фіксера, а останні два роки — як відданого захисника України. Його історія — це історія людини, яка змінила об’єктив камери на автомат, але ніколи не втрачала здатності бачити людяність навіть у найтемніші часи.
Антон загинув 5 листопада під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку. Йому було лише 34 роки.
“Він завжди казав, що найважливіше — це донести правду,” — згадує Марина Ковальчук, журналістка, з якою Антон працював над репортажами з Донбасу ще до повномасштабного вторгнення. “Коли почалася велика війна, він без вагань пішов захищати те, про що раніше розповідав світу через камеру.”
Кар’єра до війни
До війни Антон був відомий у медійних колах як один з найкращих фіксерів — людей, які допомагають іноземним журналістам орієнтуватися в місцевих реаліях, знаходити героїв для матеріалів та безпечно працювати в складних умовах. Його професіоналізм цінували в Reuters, BBC та The New York Times.
У свої 34 роки Антон встиг зробити значний внесок у висвітлення подій на сході України після 2014 року. Він допомагав журналістам зі всього світу розповідати правду про окуповані території та лінію фронту. Особливо важливою була його робота в перші місяці після початку російської агресії, коли світ лише починав розуміти масштаб того, що відбувається в Україні.
“Ми познайомилися на Майдані,” — розповідає Олександр Бірюков, друг Антона. “Він з’явився з камерою і спокійним голосом сказав, що треба фіксувати все, що відбувається — для історії і для правди. І він дотримувався цього принципу до останнього дня.”
Військова служба
Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Антон кілька місяців продовжував працювати фіксером, допомагаючи іноземним медіа розповідати світу про злочини окупантів. Але в серпні 2022-го він прийняв рішення вступити до лав ЗСУ.
“Я не можу просто дивитися крізь об’єктив, коли моя країна палає,” — так він пояснив своє рішення близьким. І цей крок не здивував тих, хто знав його добре — Антон завжди був там, де міг принести найбільше користі.
Досягнення на службі
На службі Антон потрапив до розвідувального підрозділу. Його знання місцевості, вміння знаходити підхід до людей та аналітичний склад розуму виявилися безцінними. За час служби він був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня та відзнакою “За військову доблесть”.
“Він умів говорити з людьми так, що вони відкривалися. Це була його суперсила — і як фіксера, і як розвідника,” — згадує командир Антона, який просив не називати його ім’я. “І він завжди переживав за цивільних на окупованих територіях, намагався допомогти, коли тільки міг.”
Особисте життя
У цивільному житті Антон був закоханий у Київ. Мешкав на Подолі, любив прогулюватися вранішнім Андріївським узвозом і пити каву в малесенькому кафе на розі Сагайдачного. Друзі пам’ятають його як людину з тонким почуттям гумору і неймовірною енергією.
“Ми часто зустрічалися в ‘Кавоману’ на Контрактовій. Антон завжди замовляв подвійний еспресо і розповідав про свої плани на майбутнє, — ділиться спогадами Ірина, подруга загиблого. — Навіть коли приїжджав з фронту у відпустку, він був сповнений ідей і проектів. Хотів після перемоги створити документальний серіал про українців під час війни.”
Прощання
Прощання з Антоном відбудеться завтра, 8 листопада, о 12:00 у Михайлівському Золотоверхому соборі. Поховають захисника на Лісовому кладовищі.
У Антона залишилися батьки, молодша сестра та наречена Софія, з якою вони планували одружитися цієї зими.
“Він вірив у краще майбутнє для України і робив усе можливе, щоб наблизити його,” — каже Софія. “І просив усіх нас не опускати рук, що б не сталося. Тепер це стало його заповітом для всіх нас.”
Ім’я Антона Бондаренка поповнило довгий і болісний список тих, хто віддав життя за свободу України. Але завдяки своїй роботі як фіксера і документаліста, він залишив слід не лише у серцях близьких, а й у сотнях репортажів, які допоміг створити, розповідаючи світу правду про війну в Україні.
Вічна пам’ять Герою.
