У свіжій доповіді Державного департаменту США розкрито шокуючі факти про те, як Росія використовує депортованих українців, зокрема дітей, у схемах примусової праці та експлуатації. Документ, оприлюднений минулого тижня, вперше так детально висвітлює масштаби злочинів Кремля проти українців з окупованих територій.
“Те, що відбувається з нашими людьми на окупованих територіях, – це системна політика Росії, спрямована на знищення української ідентичності,” – розповіла мені Марина Ковальчук, координаторка волонтерської організації “Повернення”, яка допомагає родинам знаходити викрадених дітей.
Щодня на гарячу лінію організації надходять десятки дзвінків від батьків, які втратили зв’язок зі своїми дітьми. Історії, які я чую під час зустрічей з цими родинами на Подолі, вражають своєю жорстокістю.
Діти як інструмент війни
Доповідь Держдепу підтверджує: російська влада цілеспрямовано вивозить українських дітей для “перевиховання” та “русифікації”. За оцінками експертів, мова йде про понад 19 тисяч малюків і підлітків.
Вчора я зустрілася з Оленою Петренко, яка півтора року шукала свою 12-річну доньку Софію, вивезену з Херсонщини.
“Дитина повернулася зовсім іншою, – ділиться жінка, витираючи сльози. – Їй забороняли говорити українською, змушували співати російський гімн щоранку. Тепер працюємо з психологами, щоб повернути їй відчуття безпеки”.
Випадок Софії – не поодинокий. У Київському центрі психологічної допомоги, що на вулиці Саксаганського, зараз проходять реабілітацію десятки дітей з подібним досвідом.
Примусова праця на окупованих територіях
Окрема частина доповіді присвячена використанню дорослих українців у примусовій праці. Особливо вразливими є чоловіки призовного віку з окупованих територій, яких змушують працювати на російських підприємствах або відправляють на будівництво військових об’єктів.
Колишній вчитель фізики з Маріуполя Ігор Степаненко, з яким я спілкувалася минулого тижня у Будинку профспілок, провів шість місяців на примусових роботах у Ростовській області.
“Нам не платили. Годували раз на день. Змушували копати траншеї по 14 годин. Хто відмовлявся – потрапляв до підвалу, звідки багато хто не повертався,” – розповідає чоловік, показуючи шрами на руках.
За даними правозахисників, тисячі українців зараз знаходяться в подібних умовах. Міжнародні організації мають обмежений доступ до таких місць, що ускладнює надання допомоги.
Міжнародна реакція та шляхи протидії
“Торгівля людьми стала інструментом гібридної війни Росії проти України,” – пояснює Оксана Мовчан, юристка Центру протидії торгівлі людьми. Під час нашої розмови в затишній кав’ярні на Хрещатику вона гортає документи з десятками свідчень постраждалих.
Міжнародні інституції вже реагують на ці злочини. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, що засуджує примусову депортацію українців. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна саме за викрадення українських дітей.
Україна, зі свого боку, створила міжвідомчий координаційний штаб з питань повернення депортованих громадян. Я відвідала їхній офіс на Банковій минулого понеділка. Команда працює цілодобово, збираючи інформацію та координуючи зусилля з міжнародними партнерами.
Що може зробити кожен
Якщо ваші рідні опинилися на окупованих територіях або були примусово вивезені, негайно зверніться до національної “гарячої лінії” з протидії торгівлі людьми за номером 1547. Також важливо зафіксувати всі відомі деталі: дати, імена, місця перебування.
Волонтери та правозахисники створили розгалужену мережу підтримки. На Контрактовій площі щонеділі працює мобільний пункт правової допомоги, де можна отримати консультацію та підтримку.
“Найважливіше – не мовчати, – наголошує Ірина Василенко, психолог центру “Відновлення”. – Кожне свідчення наближає справедливість і допомагає повернути наших людей додому”.
Доповідь Держдепу США – важливий крок до визнання цих злочинів на міжнародному рівні та притягнення винних до відповідальності. Але для тисяч українців битва за повернення додому і відновлення свого життя лише починається.
