Мільйонери Бродські, підприємці Терещенки, цукрозаводчики Симиренки – колись ці прізвища лунали на всіх вулицях Києва. Їхні будинки досі прикрашають центр столиці, а справи змінили обличчя міста назавжди. Проте сьогодні ми лише згадуємо про них на екскурсіях, показуючи туристам величні споруди, що залишилися як свідки минулої слави. Куди поділися київські бізнес-династії і чому не змогли пережити випробування часом?
Прогулюючись Липками минулого тижня, я зупинилася біля особняка Терещенків на Терещенківській. Туристи робили селфі, а я думала про те, як змінилася б наша столиця, якби ці родини продовжували свою справу і сьогодні. Що стало причиною переривання традицій підприємництва в Києві?
Золота доба київського підприємництва
Кінець XIX – початок XX століття можна сміливо назвати розквітом родинного бізнесу в Києві. Родина Терещенків, починаючи з Артемія Яковича, створила справжню цукрову імперію, яка згодом розширилася на інші галузі. Їхні нащадки не просто успадковували капітал, а й отримували відповідну освіту, щоб гідно продовжити сімейну справу.
“Вся система була побудована на передачі не лише майна, а й знань та цінностей,” – розповідає Олексій Макаров, історик та дослідник київського підприємництва. “Діти змалку розуміли, що колись стануть на чолі родинного підприємства, і готувалися до цього роками”.
Не менш важливою була родина Бродських, чий внесок у розвиток Києва важко переоцінити. Лазар Бродський, якого називали “цукровим королем”, створив найбільше цукрове виробництво в Російській імперії. Особняк родини на Липках, синагога на Подолі, Бессарабський ринок – і це лише частина їхньої спадщини.
Історичний злам і розрив традицій
Жовтнева революція 1917 року стала фатальною для більшості бізнес-династій. Націоналізація підприємств, конфіскація майна, а часто й фізичне знищення представників “буржуазного класу” практично за одну ніч перекреслили десятиліття розвитку родинного бізнесу.
“Більшість підприємців або емігрували, або загинули. Ті, хто вижив, опинилися без своїх підприємств і без можливості передати справу нащадкам,” – пояснює Марія Кондратенко, дослідниця історії Києва. “Покоління, яке мало б стати наступниками, виросло вже в радянській системі, де приватне підприємництво було поза законом”.
Нащадки відомих родин часто змінювали прізвища, приховували своє походження, щоб вижити в нових умовах. Наприклад, онуки та правнуки Терещенків розпорошилися по світу – від Франції до Чилі.
Радянський період: 70 років без підприємництва
“Найстрашніше, що було знищено не лише фізичні активи, а й саму культуру підприємництва, яка формується поколіннями,” – говорить Василь Хмельницький, сучасний український бізнесмен, під час нашої розмови. “Три покоління виросли з переконанням, що бізнес – це щось негативне, спекулятивне, навіть злочинне”.
Радянська ідеологія створила прірву між дореволюційними традиціями та сучасністю. Поняття спадкоємності бізнесу, передачі справи від батька до сина було викреслено з життя киян майже на століття.
Олена Петренко, онука кондитера з Подолу, розповіла мені історію своєї родини: “Мій дід мав невеличку цукерню біля Контрактової площі. У 1919 році її націоналізували, а його самого ледь не розстріляли як “класового ворога”. Він пішов працювати на завод простим робітником і ніколи більше не згадував про своє минуле. Тільки бабуся потайки розповідала нам ці історії”.
Пострадянський період: спроби відродження
Коли на початку 1990-х підприємництво знову стало легальним, виявилося, що будувати все доводиться з нуля. Без досвіду, без традицій, без розуміння того, як працює спадкоємність у бізнесі.
“Перші українські підприємці 90-х не мали перед собою прикладу батьків-бізнесменів. Вони були першопрохідцями, часто діючи методом спроб і помилок,” – зазначає Андрій Вишневський, економіст і консультант з питань сімейного бізнесу. “І найголовніше – вони не мали уявлення, як передавати справу дітям, бо самі цього ніколи не бачили”.
Вражає контраст з іншими європейськими країнами, де попри війни та економічні кризи багато родинних підприємств зберегли безперервність. Так, італійська виноробня Antinori існує з 1385 року, а німецька компанія з виробництва фарфору Meissen – з 1710-го.
Сучасні виклики: чи можливе відродження традицій?
Сьогодні, коли перше покоління українських підприємців, які почали справу в 1990-х, наближається до пенсійного віку, питання передачі бізнесу стає особливо актуальним.
“Проблема в тому, що багато дітей успішних бізнесменів не хочуть продовжувати батьківську справу,” – ділиться спостереженнями Оксана Зінченко, консультант з питань управління сімейним бізнесом. “Вони виросли в достатку, часто навчалися за кордоном і мають власне бачення майбутнього. А батьки, які пройшли через складні 90-ті, не завжди готові відпустити контроль і дати дітям можливість розвивати бізнес по-своєму”.
За даними Асоціації власників сімейного бізнесу України, лише 15% підприємств успішно переходять до другого покоління, і менше 5% – до третього. Це значно нижче світового показника, де до третього покоління доживає близько 12% сімейних компаній.
Шанс на відродження
Попри все, в Києві з’являються перші ознаки відродження культури сімейного бізнесу. Невеликі сімейні ресторани, пекарні, ремісничі майстерні – тут частіше можна побачити справжню спадкоємність.
Родина Савченків вже десять років розвиває мережу пекарень “Київський хліб”. “Мій батько почав з маленької пекарні на Оболоні, тепер у нас п’ять точок по місту, і я активно включаюся в управління,” – розповідає Марина Савченко. “Важливо, що ми з батьком відверто говоримо про майбутнє бізнесу, про те, як його розвивати далі”.
Для відродження справжніх бізнес-династій в Києві потрібен час і стабільність. Можливо, саме сьогоднішні підприємці-початківці стануть засновниками нових Терещенків і Бродських, чиї нащадки продовжуватимуть їхню справу в наступних століттях.
Чи з’являться в Києві нові підприємницькі династії? Історія показує, що для цього необхідні не лише економічні умови, а й ціннісні зміни в суспільстві, повага до підприємництва та розуміння важливості передачі не лише капіталу, а й знань та традицій. І найголовніше – потрібен час. Час, який нарешті дозволить загоїтися історичним ранам і відновити перервану традицію сімейного бізнесу в нашому місті.
