Останнім часом у коридорах Верховної Ради все частіше обговорюють можливі зміни в правилах виїзду за кордон для чоловіків віком 18-22 роки. Ця тема викликає бурхливі дискусії як серед політиків, так і серед звичайних киян. Я вирішила поспілкуватися з молодими чоловіками цієї вікової категорії, їхніми родинами та експертами, щоб зрозуміти, як потенційні зміни можуть вплинути на життя столиці.
“Мені 19, і я планував їхати на навчання до Польщі цієї осені,” – розповідає Микола Дорошенко, випускник київської гімназії. “Зараз усе зависло в повітрі. Батьки хвилюються, я теж. Чекаємо остаточного рішення, але готуємось до різних варіантів”.
Подібних історій у Києві тисячі. На Контрактовій площі я зустріла Ірину Петренко, матір 18-річного сина. “Ми вже два роки живемо в невизначеності. Син мріяв про навчання за кордоном, але ми розуміємо складність ситуації в країні. Якщо дозволять виїзд для навчання з гарантією повернення – це було б найкращим рішенням”.
Що може змінитися?
За інформацією від джерел у Міністерстві оборони, розглядаються кілька варіантів змін. Серед них – можливість виїзду для здобуття освіти з внесенням застави або підписанням зобов’язання про повернення після завершення навчання. Також обговорюється створення електронного реєстру військовозобов’язаних, які перебувають за кордоном.
“Будь-які зміни мають враховувати баланс між правом на освіту та обов’язком захисту держави,” – коментує Олександр Кравченко, військовий експерт. “Київ як освітній центр країни також відчує вплив цих рішень – як на склад студентів у вишах, так і на ринок праці”.
Вплив на київські виші та ринок праці
Ректор одного з київських університетів, який побажав залишитися анонімним, поділився своїми спостереженнями: “Ми вже бачимо зміну в структурі вступників. Якщо дозволять виїзд на навчання, київські виші можуть втратити частину абітурієнтів. З іншого боку, конкуренція змусить нас покращувати якість освіти”.
На Хрещатику я поспілкувалася з власником IT-компанії Андрієм Соколовським. “У нашій галузі багато молодих фахівців. Якщо правила виїзду стануть більш гнучкими, ми можемо зіткнутися з відтоком талантів. Хоча зараз багато хто працює віддалено з-за кордону, все ж фізична присутність у команді має значення”.
Родини в очікуванні
У парку Шевченка я зустріла подружжя Ковальчуків, які гуляли з 20-річним сином Максимом.
“Ми підтримаємо будь-яке рішення сина, але, звісно, хвилюємося,” – каже Наталія Ковальчук. “Якщо він поїде навчатися, ми залишимося самі. Але ми хочемо, щоб він реалізував свій потенціал”.
Сам Максим додає: “Я люблю Київ, тут моя родина, друзі. Але хочу отримати міжнародний досвід і повернутися, щоб застосувати знання тут. Якщо закон дозволить – скористаюся можливістю”.
Голос молоді
На Оболонській набережній я зустріла групу студентів, які обговорювали можливі зміни. 21-річний Денис Морозов, студент КПІ, висловив думку багатьох: “Найгірше в цій ситуації – невизначеність. Ми не можемо планувати своє життя. Якщо будуть чіткі правила, навіть строгі, ми принаймні знатимемо, чого очікувати”.
Його товариш, 18-річний Віталій, додав: “Київ змінився за ці роки. Багато моїх однокласників вже виїхали з родинами. Мені б хотілося мати вибір – навчатися за кордоном, але з можливістю повернутися і будувати майбутнє тут”.
Економічні наслідки для міста
“Молоді люди – це активні споживачі, учасники культурного життя міста,” – пояснює Марина Лисенко, економіст. “Зміна правил виїзду може вплинути на заклади харчування, розваг, навчальні центри, особливо в районах, де багато студентів – біля КПІ, університету Шевченка, НаУКМА”.
Проходячи повз кафе на Льва Толстого, я помітила, як багато там молодих людей. Власниця закладу Софія підтвердила: “Студенти – значна частина наших клієнтів. Якщо їх стане менше, ми це відчуємо. Але ми розуміємо складність ситуації”.
Чи готові кияни до змін?
На Майдані Незалежності я провела невелике опитування серед перехожих різного віку. Думки розділилися. Старше покоління більше схиляється до думки, що молодь має залишатися в країні, тоді як середній вік і молодь підтримують право на вибір, особливо в питаннях освіти.
“Ми всі хочемо, щоб наші діти були в безпеці, але також розуміємо потреби держави,” – каже 45-річна Олена, мати трьох дітей. “Найважливіше – знайти баланс і чітко комунікувати рішення”.
Погляд у майбутнє
Політологиня Ірина Коваленко вважає, що будь-які зміни мають бути частиною довгострокової стратегії: “Київ – це обличчя України, і те, як ми вирішуємо складні питання сьогодні, формує наше майбутнє. Молодь – це не просто демографічна група, це майбутнє міста”.
Проходячи Андріївським узвозом, я зупинилася біля художника, який малював краєвид Подолу. 22-річний Артем поділився: “Я міг би поїхати, але вирішив залишитися. Малюю Київ, бо хочу зберегти його образ у цей історичний час. Кожен має зробити свій вибір”.
Якими б не були нові правила, очевидно, що вони вплинуть на тисячі молодих киян та їхні родини. Найважливіше – щоб ці рішення враховували як потреби держави, так і прагнення молодих людей будувати своє майбутнє, не втрачаючи зв’язку зі своїм містом і країною.
