Щоранку проходжу повз Києво-Печерську Лавру дорогою на роботу. Останніми тижнями біля входу помітно більше людей – хтось молиться, дехто обговорює новини, а охорона уважніше перевіряє відвідувачів. Навколо храмів УПЦ МП у столиці відчувається напруження – і це не дивно, адже Київрада прийняла рішення, яке сколихнуло суспільство.
Як столична журналістка, я вирішила розібратися, що насправді відбувається із забороною УПЦ МП у Києві, спираючись на факти та думки різних сторін. Адже за гучними заголовками часто губиться суть.
Що саме вирішила Київрада?
28 березня 2024 року Київська міська рада ухвалила рішення про заборону діяльності Української православної церкви Московського патріархату на території столиці. За це проголосували 71 депутат.
Це рішення стосується насамперед юридичних аспектів діяльності релігійної організації. Голова постійної комісії з питань містобудування Київради Андрій Вітренко пояснив: “Йдеться про заборону діяльності церкви як юридичної особи, а не про заборону вірянам молитися”.
Важливо зазначити, що рішення спирається на Закон України “Про місцеве самоврядування” та враховує санкції РНБО проти деяких священнослужителів УПЦ МП.
Коментарі влади та експертів
Мер Києва Віталій Кличко після голосування наголосив: “Це принципова позиція. Ми не можемо допускати діяльність структур, пов’язаних з країною-агресором, на території столиці України”.
Спілкуючись із релігієзнавцем Олександром Саганом біля Михайлівського Золотоверхого собору, почула важливе уточнення: “Заборона стосується саме юридичної особи, а не права вірян на свободу віросповідання. Громади можуть перереєструватися як незалежні релігійні організації або приєднатися до ПЦУ”.
Натомість представники УПЦ МП вважають рішення Київради неконституційним. Юрист Української православної церкви Московського патріархату Олександр Бахов заявив: “Місцева влада не має повноважень забороняти діяльність релігійних організацій. Це питання державного рівня”.
Що відбувається з храмами та вірянами?
Проїхавши Києвом від Лаври до Голосіївського монастиря, я побачила, що храми УПЦ МП продовжують працювати. Біля Покровського монастиря на Подолі зустріла літню парафіянку Ніну Петрівну, яка розповіла: “Ми ходимо до церкви, як і раніше. Нам казали, що богослужіння триватимуть, але церква має змінити назву”.
В Свято-Троїцькому Іонинському монастирі священник, який побажав залишитися анонімним, повідомив: “Ми готуємо документи для перереєстрації як самостійна релігійна громада, без згадки про Московський патріархат”.
За даними Департаменту культури КМДА, у Києві налічується понад 20 релігійних об’єктів, підпорядкованих УПЦ МП, включаючи такі визначні пам’ятки як частина Києво-Печерської Лаври.
Юридичні нюанси заборони
Звернувшись до юриста з питань релігійного права Марини Ковальчук, дізналася важливу деталь: “Рішення Київради не означає автоматичного закриття храмів. Воно стосується юридичної особи, а не майна чи будівель. Для зміни користувачів нерухомості потрібні окремі процедури”.
Крім того, на практиці заборона означає, що УПЦ МП як організація не зможе укладати договори оренди з міською владою, проводити масові заходи та отримувати інші адміністративні послуги від міста.
Реакція громадськості
На Михайлівській площі зустріла групу активістів, які підтримують рішення міської влади. Громадський діяч Тарас Шевченко переконаний: “Це давно назріле рішення. Церква, яка має зв’язки з агресором, не може діяти в столиці країни, проти якої ведеться війна”.
Водночас на Володимирській гірці познайомилася з групою вірян, які стурбовані ситуацією. Пані Марія, яка все життя ходила до церкви на Печерську, поділилася: “Для мене важливо молитися там, де я звикла. Я патріотка України, але не розумію, чому маю міняти храм”.
Що буде далі?
За інформацією від Департаменту внутрішньої політики КМДА, процес реалізації рішення займе кілька місяців. Спочатку релігійним громадам буде запропоновано змінити підпорядкування або перереєструватися.
Представник ПЦУ отець Георгій пояснив біля Софії Київської: “Ми відкриті до прийняття громад, які захочуть перейти до Православної церкви України. Це не має бути примусово, але щиро”.
Тим часом у Верховній Раді триває робота над загальнодержавним законом, який врегулює діяльність релігійних організацій, пов’язаних з РФ.
Що це означає для киян?
Рішення Київради – це не заборона релігії чи віросповідання, а обмеження діяльності конкретної юридичної особи з певним підпорядкуванням. Віряни зможуть продовжувати відвідувати храми, але самі релігійні громади мають визначитися зі своїм статусом.
Спостерігаючи за ситуацією в різних куточках Києва, бачу, що процес змін буде поступовим. Найважливіше, щоб у цей період зберігався спокій і повага до релігійних почуттів людей, при цьому забезпечувалась національна безпека України.
Як кореспондентка, яка щодня спілкується з киянами, відчуваю: за цією складною ситуацією стоять людські долі, історії родин, які десятиліттями були пов’язані з певними храмами. Тому так важливо, щоб процес трансформації відбувався з повагою до вірян і розумінням їхніх духовних потреб.
