Прощання з героєм
Неможливо передати біль, який охоплює серце, коли дізнаєшся про загибель ще одного захисника України. Сьогодні Київ прощається з Олексієм Хабаровим — майстром спорту, патріотом і людиною неймовірної сили духу.
Олексій загинув під час виконання бойового завдання на сході України. Йому було лише 36 років. За плечима — спортивна кар’єра, волонтерство та військова служба з перших днів повномасштабного вторгнення.
Спортивне життя
Познайомилася з Олексієм три роки тому на змаганнях з боксу в спорткомплексі “Атлет” на Позняках. Він тренував молодих спортсменів і завжди знаходив особливий підхід до кожного учня. “Найважливіше — не здаватися, навіть коли здається, що сил більше немає“, — говорив він дітям.
Військовий шлях
Після 24 лютого 2022 року Олексій не роздумував жодної хвилини. “Захищати Україну — це мій обов’язок“, — сказав він тоді друзям і вирушив до військкомату. Спочатку воював у складі територіальної оборони Києва, а потім перевівся до бойової бригади.
Сергій Петренко, побратим Олексія, розповідає зі сльозами на очах: “Він був справжнім воїном. Завжди першим викликався на найнебезпечніші завдання. Хлопці вірили йому безмежно, бо знали — Льоша ніколи не підведе”.
Олексій мріяв після перемоги відкрити власну спортивну школу для дітей з вразливих категорій. Хотів дати їм шанс знайти себе через спорт, як колись знайшов і він сам.
Остання шана
Вчора у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося прощання з Олексієм. Сотні киян прийшли віддати шану герою. Серед них — десятки його вихованців, колеги-спортсмени, військові та просто небайдужі містяни.
“Він був не просто тренером для мого сина, він був взірцем справжнього чоловіка”, — ділиться Марія Ковальчук, мама одного з учнів Олексія. — “Коли діти дізналися про його загибель, вони самі вирішили зібрати кошти для ЗСУ на його честь. Так він їх виховав — думати не про себе, а про інших”.
Народний меморіал
На Хрещатику, біля Головпоштамту, де часто проводилися міські спортивні змагання за участю Олексія, з’явився стихійний меморіал. Люди несуть квіти, свічки та фотографії. Хтось прикріпив боксерські рукавиці з написом “Герої не вмирають“.
“Олексій був справжнім киянином — любив кожен куточок нашого міста”, — розповідає його сестра Наталія. — “Особливо любив пробіжки вранішнім Маріїнським парком. Казав, що там відчуває силу історії і одночасно енергію сучасного міста”.
Мер Києва висловив співчуття родині загиблого і підкреслив, що місто пам’ятатиме свого героя. Одну з дитячих спортивних шкіл у Дніпровському районі, де тренував Олексій, планують назвати його іменем.
Пам’ять та спадщина
Завтра Олексія поховають на Лук’янівському військовому кладовищі. Залишилися батьки, сестра та наречена Катерина, з якою вони планували одружитися після війни.
Бойові побратими кажуть, що виконають мрію Олексія — допоможуть відкрити спортивну школу його імені для дітей. “Це найкращий спосіб зберегти пам’ять про друга“, — говорить Віталій, товариш Олексія з дитинства.
Світла пам’ять Герою. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Україна пам’ятатиме своїх захисників.
