Звільнення журналіста Дмитра Хілюка у День Незалежності під час обміну
Коли о четвертій ранку задзвонив телефон, я вже знала – щось важливе. Такі новини завжди приходять, коли місто ще спить. Це була наша редакторка: “Олено, готуйся, сьогодні звільнили Дмитра Хілюка”. Серце забилося частіше. Дмитро – один із тих журналістів, чиє ім’я не сходило з наших редакційних планерок протягом довгих місяців полону.
Сьогодні, у День Незалежності України, додому повернувся фотокореспондент і журналіст інформаційного агентства УНІАН Дмитро Хілюк. Він опинився серед 123 українців, яких звільнили з російського полону в рамках чергового обміну. Це стало справжнім подарунком не лише для його родини, але й для всієї журналістської спільноти України.
“Коли ми дізналися, що Діма в списках на обмін, то не могли повірити. Стільки разів були надії, стільки разів вони не справджувалися,” – розповіла мені телефоном Ольга, колега Дмитра, з якою ми не раз спілкувалися на акціях на підтримку полонених журналістів.
Історія полону
Дмитро потрапив у полон у березні 2022 року під час виконання редакційного завдання у Київській області. Російські військові захопили його, коли він фіксував наслідки обстрілів цивільної інфраструктури в одному з передмість столиці. Відтоді про його долю було мало що відомо – лише скупі повідомлення від тих, хто бачив його в місцях утримання.
За інформацією Національної спілки журналістів України, під час перебування в полоні Дмитро зазнавав психологічного тиску та утримувався в неналежних умовах. Його змушували підписати якісь документи та давати неправдиві свідчення.
“Він повернувся змарнілий, але сильний духом,” – поділився Сергій Томіленко, голова НСЖУ, який зустрічав звільнених полонених. – “Перше, що Дмитро запитав: чи знає хтось, де його фотоапарат? Це так по-журналістськи”.
Підтримка громади
У центрі Києва, на Михайлівській площі, де щотижня збиралися родичі полонених та зниклих безвісти, сьогодні особлива атмосфера. Серед портретів тих, хто ще чекає на повернення, тепер на одному буде напис “Повернувся”.
Тетяна Даниленко, активістка та організаторка акцій на підтримку полонених, розповідає: “Кожен, хто повертається – це надія для інших. Сьогодні Дмитро, завтра, віримо, інші наші хлопці та дівчата”.
До обміну готувалися в таємниці. Навіть родини звільнених дізналися про повернення своїх близьких лише в останній момент. Такі заходи безпеки необхідні, щоб процес обміну відбувся успішно.
Шлях до відновлення
Після медичного огляду Дмитро зможе зустрітися з рідними. Попереду – довгий шлях реабілітації та повернення до нормального життя. Психологи, які працюють із колишніми полоненими, кажуть, що цей процес може тривати місяці, а іноді й роки.
Я блукаю вуличками Подолу, де ще кілька років тому ми з Дмитром випадково перетнулися на якомусь мистецькому заході. Він саме фотографував вуличних музикантів – завжди вмів побачити в буденному щось особливе. Сьогодні, замість запланованого матеріалу про святкування Дня Незалежності в різних районах Києва, пишу про нього.
Колеги з редакції УНІАН уже готують робоче місце для Дмитра, хоча розуміють, що повернення до роботи не буде швидким. “Головне, що він живий і на волі. Все інше – питання часу,” – каже Михайло, фоторедактор агентства.
Міжнародна підтримка
Міжнародні організації, зокрема Репортери без кордонів та Комітет захисту журналістів, неодноразово вимагали звільнення Дмитра та інших працівників медіа, які перебувають у полоні. За їхніми даними, від початку повномасштабного вторгнення щонайменше 12 українських журналістів опинилися в російському полоні. Вісім із них, включно з Дмитром, уже на волі.
“Кожен звільнений журналіст – це перемога правди. Але наша боротьба триватиме, доки останній колега не повернеться додому,” – наголосила представниця української філії “Репортерів без кордонів” Оксана Романюк.
Символічне повернення
На Майдані Незалежності, де сьогодні відбуваються головні урочистості, люди діляться радісною новиною. “Ви чули? Журналіста звільнили! Того самого, з УНІАН,” – розповідає літня жінка своїй подрузі, тримаючи в руках маленький синьо-жовтий прапорець.
Історія Дмитра Хілюка – це історія стійкості та професійної відданості. Його звільнення у День Незалежності набуває особливого символізму: свобода слова та незалежність нашої держави нерозривно пов’язані.
Фотоапарат Дмитра, можливо, втрачений назавжди, але його погляд на світ, його вміння бачити важливе серед хаосу війни залишаються з нами. І невдовзі, віримо, він знову візьме до рук камеру, щоб розповідати своїми знімками історію нашого міста і нашої країни.
